У травні 2018 р. археологічна експедиція Національного історико-культурного заповідника «Чигирин» (керівник – к.і.н. В. І. Полтавець) та ІА НАН України (керівник – к.і.н. О. Д. Могилов) завершила дослідження жахливої і таємничої знахідки – колективного поховання голів на Замковій Горі в гетьманській столиці – місті Чигирин на Черкащині.
До робіт було залучено фахову антропологічну групу на чолі з к.і.н. О.Д. Козак. До неї увійшли наукові співробітники Інституту археології Національної Академії Наук України, кандидати історичних наук О.В. Манігда та Ю.В. Ушкова. А також молоді практикантки, студентки Національного університету ім. Т. Шевченка – Н.Є. Котова та В.С. Унгурян. Від НІЗК «Чигирин» брав участь очільник Сектору археологічних досліджень С.В. Руденко. Участь в дослідженнях брала і докторантка Інституту археології Ягеллонського Університету (Польща) Є.В. Демчук. Про це повідомляє офіційний сайт Інституту археології Національної академії наук.
Роботами, що є продовженням досліджень попереднього 2017 р., знято нижні шари скупчення кісток в ямі. Основну частину знахідок презентують людські черепи. Значна кількість нижніх щелеп, що переважно лежать окремо. Інших кісток (шийні хребці, кіски кінцівок, ребра) – обмаль. На значній кількості черепів прослідковуються сліди рубаних ран від холодної зброї. Окремі пошкодження в районі потилиці, а також сліди зрубів на шийному хребці, являють собою яскраві ознаки декапітації.
Багато черепів мають сліди рубаних шаблями ран...
Враховуючи історичний контекст, висувається припущення, що яма з відрубаними головами з Замкової гори в Чигирині пов’язана з найбільш масштабними подіями під стінами місцевої фортеці – Чигиринськими походами 1677 – 1678 рр., коли османська армія осаджувала, та зрештою здобула цитадель із російською залогою та українськими козацькими військами. З історичних джерел добре відомий турецький військовий звичай стинати голову вбитим ворогам. Це вважалося не лише свідченням “військової доблесті”, але й було жестом залякування ворогів. За відрубаними головами отримували й винагороду, підтверджуючи таким чином свої бойові трофеї. Отже, згаданий комплекс можна розглядати як санітарне захоронення решток воїнів, захисників Чигирина, що загинули й були обезголовлені під час бою.
За своєю масштабністю чигиринська яма, що включає рештки принаймні понад трьох сотень індивідів (до руйнування водогінною траншеєю, їх число, вірогідно, могло бути близьким до півтисячі), є безпрецендентним в Україні об’єктом. Не буде применшенням говорити й про те, що вона входить до числа наймасштабніших однотипових пам’яток в світі.
