Козак Окремого корпусу кордонної охорони УНР, 1919 рік (малюнок Богдана Піргача)
Сучасна українська прикордонна служба – це продовження традицій Окремого корпусу кордонної охорони (ОККО), створеного Українською Народною Республікою 100 років тому.
Про це нагадує Український інститут національної пам’яті.
20 березня 1918 року постановою Ради народних міністрів УНР розпочалося формування ОККО. Окремий корпус кордонної охорони був військовим з’єднанням УНР, особовий склад якого мав військові чини. На нього покладалися організація охорони кордонів (“шляхом виставлення спеціальних постів”), контроль за переміщенням осіб, затримання дезертирів і навіть функції карантинної служби.
Уже із квітня-травня 1918-го бригади несли службу на українських кордонах. У подальшій боротьбі із зовнішніми агресорами Корпус кілька разів переформатовувався та відновлювався. Корпус проіснував до 1923-го і був розформований разом з іншими частинами Армії УНР.Отаманом корпусу було призначено полковника Володимира Желіховського. 23 березня було затверджено статут. Корпус мав налічувати не більше 16 бригад кордонної охорони і підпорядковуватися міністерству фінансів. Згодом заплановано формування 9-и бригад кордонної охорони та однієї навчальної.
Окремий корпус кордонної охорони заклав основи національної прикордонної служби.
Детальніше про історію ОККО можна прочитати на сайті УІНП.
Олександр ПИЛЬКЕВИЧ, генерал-жорунжий Армії Української Народної Республіки. З червня 1919 року — командир Окремого корпусу кордонної охорони Української Народної Республіки.
