“П’яна”, вишнева, на узварі, густа, рідка, з чорносливом – це все про головну різдвяну страву. “Український інтерес” дізнався, як готують кутю у різних регіонах нашої країни.
Різдво для українців є особливим святом. Зазвичай до батьківської оселі збирається вся сім’я. Кожен має свої обов’язки у приготуванні. Невід’ємним символом українського Різдва є святковий стіл та основна страва на ньому – кутя.
Кожен інгредієнт цієї страви є символічним. Пшениця – це символ достатку, мед – здоров’я, мак – символ роду.
Сім’я сідала за святковий стіл, коли засяяла перша надвечірня зірка. Запалювали свічку, дякували Богу за прожитий рік. Хазяїн дому бажав всім здоров’я та добробуту. Першою з усіх страв пробували кутю. Після Святвечору ложки залишають у куті для померлих предків.
Кутя по-волинськи – з відбивної пшениці
На Волині та безпосередньо в її обласному центрі Луцьку кутю готують із пшениці. За день до Святвечора зерно відбивали у ступі, щоб відстала “шкарлупка”. Опісля його висипали на бляшку (металеве деко), щоб підсохло. Пшоно просіювали від зайвого сміття та залишали у воді на ніч. Вранці наступного дня першою завжди готували кутю. Коли каша доварилася, господар дому приносив сіно. На нього ставили каструлю, а поряд – дідух. Потім пшеницю заправляли медом, маком та горіхами.
Кутя по-рівненськи – чоловіча справа
У Рівненській області готують рідку кутю. Приготуванням займається лише чоловік. Пшеницю відварюють до готовності. У великій посудині кашу заливають узваром, додають мед та цукор, перетертий мак та горіхи.
Кутя по-львівськи – забобони з макогоном
У Львові також для приготування куті використовують пшеницю. Мак терли в макітрі макогоном. У місті ходить забобон, що дівчатам заборонено облизувати макогон, бо чоловік буде лисим. Додавали до куті волоські горіхи, родзинки та мед. Після святої вечері дівчата брали свої ложки і трясли ними на вулиці. З якого боку “забрешуть” собаки, звідти й суджений прийде.
Кутя по-житомирськи – “п’яна”
У цій місцині готують “п’яну” кутю. До вареної пшениці чи перловки додають перетертий мак, родзинки, курагу. Особливим у приготуванні є те, що кутю заливають виноградним соком, а також додають ложку солодкого червоного вина.
Кутя по-вінницьки – з чорносливом
Вінничани готують кутю з пшениці чи рису. Мак розтирають із цукром та додають до вареної розсипної каші. Туди кидають волоські горіхи, чорнослив та родзинки.
Кутя по-київськи – на мінералці
Столичні господині люблять у куті багато маку та родзинок. Зрідка додають мед та горіхи. Кутю розмішують мінеральною водою.
Кутя по-черкаськи – на узварі
Напередодні Святвечора готується узвар із сушених яблук та груш. Він має вистояти ніч. Вранці вариться пшениця. Готову кашу заправляють домашнім медом, перетертим у макітрі маком, подрібненими горіхами.
Кутя по-донецьки – з рисом та варенням
У Донецьку для куті запарюють рис. До нього додають жменьку родзинок, кураги та волоського горіха. Замість цукру чи меду заправляють вишневим варенням.
Кутя може бути різною за складом чи способом приготування, але не за своїм змістом. Кутя – це незмінна традиція українського Різдва.
