Похід через Болгарію, Румунію і Грецію у славетні гори Афону з його тисячолітньою історією ченців, монастирі яких перетворили цю місцину на фортецю православної віри, став продовженням наших акцій, присвячених вивченню і популяризації української історії та православної віри.
У цьому ж складі, разом з Андрієм Кравцем, Володимиром Гамалицею та отцем Василем Цирілем рівно п’ять років тому, так само до Дня Незалежності ми здійснили автопохід «Вогонь Волі» довжиною близько 5,5 тисяч кілометрів – на Соловецькі острови у Білому морі Росії, де в застінках монастиря втратив життя, але не дух останній кошовий Запорозької Січі Петро Калнишевський, підло ув’язений московським царатом. Як і п’ять років тому, публікації про наш похід з’явилися не тільки на медіаресурсах, представники яких взяли участь в експедиції: «Козацький Край», «Вечірні Черкаси» та просвітницька медіагрупа «Воля.UA» – як і п’ять років тому, спостерігався «ефект снігу, що котиться з гори» у дуже багатьох ЗМІ, бо при цьому головне було – не сам наш похід, а історія українського православ’я, інтерес до якої ми прагнемо пробудити.
Свого часу експедиції наших журналістів пролягли і дорогами окупованого Росією Придністров’я – до фортеці у Бендерах, де гетьманом Пилипом Орликом писалася перша українська Конституція, і німецькими дорогами між Мюнхеном, Новим Ульмом і Аугсбургом, де трагічно обірвався життєвий шлях співця Холодного Яру, повстанського старшини Юрія Горліс-Горського…
Мета наших «марш-кидків у історію» – перемоги в інформаційній війні. Причому, ворог у цій війні є не лише зовнішній – той, що прагне знищити українську державність, запускає брехливі чутки, намагається сіяти в українцях зневіру – така війна прямо підтримує збройну агресію проти України. Проте є ще й внутрішній ворог – байдужість. Хто звик говорити, що йому байдуже, яка влада, які кордони у його держави і чи існувати тій державі взагалі – той не менший ворог ні сам собі, ні оточуючим…
Нас часто можна бачити в багатьох містах і селах України та у її «гарячих точках» – і серія наших газетних спецвипусків «Батальйони Волі» була б неможливою, якби ми сиділи в тихих офісах, а не вирушали дорогами, стежками і звивистими «норами»-траншеями фронтового Донбасу…
Своїми публікаціями, історичними розвідками і репортажами про сучасну боротьбу українців за Волю ми сподіваємося постійно підживлювати той вогонь, що завжди віє з Холодного Яру – той, що в усі часи змушував українців ставати сильнішими морально…
Наближається Покрова – велике свято, в яке від давніх часів прийнято вшановувати Українське Козацтво, УПА, а віднедавна – і сучасне Українське Військо. Цього дня у Холодному Яру, біля церкви Святого Праведного Петра Багатостраждального (Калнишевського), де цього дня – ще й Храмове Свято, ми відкриваємо копію каземата на Соловках, у якому останній кошовий отаман Запорозької Січі провів понад чверть століття зі 112 років, дарованих йому Богом.
Останній кошовий Запорозької Січі Петро Калнишевський жив у трьох століттях: народився наприкінці XVII, а помер на початку ХІХ-го. У ХХІ столітті, коли подвиг його й досі надихає сучасних українців, маємо належним чином вшанувати Козака, чий дух навіть у тісному кам’яному мішку назавжди залишався вільним…
Чекаємо на урочисте відкриття 14 жовтня, о 14-00 год. – усіх, хто любить Україну і рівняється на її славетне минуле!
Олег ОСТРОВСЬКИЙ, колонка головного редактора у газеті “Козацький край”, №8(99) від 28 вересня 2017 року