В ніч з 13 на 14 січня українці святкуватимуть незвичайне свято, яке виникло в результаті зміни літочислення – “старий Новий рік”.
Унікальне свято старий Новий рік є далеко не у всіх народів. Воно з’явилося в 1918 році, коли уряд СРСР прийняв рішення перейти на григоріанське літочислення. Так в наше життя увійшло поняття “старого” і “нового” стилю, а звичні свята зрушили в датах, що призвело до таких казусів, як “старий Новий рік”. Однак насправді в Україні святкування у цей період мають набагато глибше коріння. Про народні традиції і звичаї в старий Новий рік пише видання Styler.
Як в Україні святкують старий Новий рік
13 Традиційно січня в Україні з давніх-давен відзначали день Маланки, а 14 – святого Василя. Вони супроводжувалися веселими народними гуляннями з перевдяганнями хлопців в козу Маланку, ворожіннями молоді про своє майбутнє. Це все відбувалося в так званий Щедрий вечір (саме так називають старі це свято).
Він дуже схожий на Святвечір перед Різдвом: теж готується кутя і багатий стіл. Відмінність в тому, що стіл вже скоромний, тобто на ньому присутні м’ясні і жирні страви, кутю можна присмачувати салом або маслом. За вечерею повинна зібратися вся родина, для того, щоб попросити одне в одного пробачення, підвести підсумки минулого року і загадати плани на рік майбутній.
Традиції в старий Новий рік: щедрування з козою Маланкою
Після традиційної вечері молодь вирушала щедрувати – виконуючи обрядові пісні-щедрівки, бажати багатства, щастя, здоров’я всім сусідам, односельчанам. Незмінно щедрувальників супроводжувала коза Маланка, в яку найчастіше переодягалися хлопці. Увійшовши до будинку, ряджений танцював, співав пісні, намагався “буцнути” господарів. Потім приходили “стрільці” і “вбивали” норовливу козу. Завданням присутніх було оживити Маланку піснями і жартами. Її також лікував “доктор” різними методами. Після “лікування”, Маланка оживала.
Старий Новий рік: традиції сватання
Крім того, була ще одна справа, яку молоді хлопці намагалися вирішити ввечері 13 січня – сватання. Це був єдиний день у році, коли можна було повторити спробу і заслати сватів до тієї дівчини, від якої вже був отриманий “гарбуз”, тобто відмова. Та й звичайні пари намагалися пройти перший етап узаконення стосунків саме в цей вечір – щоб життя було щедрим на приємні події.
Важливий обряд у старий Новий рік: засівання
На цьому традиції старого Нового року не закінчуються. У перший день нового року, 14 січня, до сходу сонця прийнято було “засівати”, тобто ходити до родичів, знайомих із зерном і, розсипаючи його по дому, бажати багатства, успіху, Щастя. Виконувати цей обряд могли тільки чоловіки і хлопчики.
Пояснювалося це просто. Кожен господар уважно дивився, хто першим переступить поріг його будинку в році, що наступив: якщо хлопчик чи здоровий чоловік – на щастя, якщо жінка (дівчинка) або старий, каліка – до біди. Тому й намагалися до хрещених, батькам, близьким родичам відправити першого “полазника” – хлопчика чи молодого хлопця, щоб напророкувати добра на весь майбутній рік.
У деяких регіонах у цей день рано вранці спалювали “дідухів” (заздалегідь заготовлені снопи пшениці) і стрибали через багаття, намагаючись очиститися від усього недоброго, набраного протягом минулого року. На Василя, та й напередодні, люди намагалися не давати нічого в борг, навіть сміття з хати не виносили, щоб не винести щастя. Незважаючи на той факт, що історія старого Нового року як свята налічує менше століття, він прижився на наших просторах і завдяки потужним народним традиціям – Маланки, Василя, щедрувальників – на гребені інтересу до своїх витоків стає все більш популярним.
