Андрій Кокотюха – український письменник і сценарист. Мріяв стати бібліотекарем, закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Шевченка.
1993 року був серед засновників творчої асоціації «500», метою якої було привернути увагу до літературного покоління 90-х. Андрій Кокотюха – один із найбільш тиражних письменників України. Фактично заробляє на життя письменництвом. Каже, що може і пише по 40 тис. знаків на день. Видав 60 книжок. 2012 року Андрій Кокотюха отримав відзнаку «Золотий письменник України».
Також Андрій Кокотюха – сценарист. Останніми з-під його сценарного пера вийшли фільми «Століття Якова», за мотивами роману Володимира Лиса, чотирисерійна драма на поему Шевченка «Катерина», очікується «Залишенець» за романом Василя Шкляра та фільм за романом самого Кокотюхи «Червоний». Крім фільмів і серіалів Андрій Кокотюха писав сценарії для кількох продакшенів та проектів формату реаліті-шоу.
Андрій Кокотюха неодноразово підкреслював, що в Україні бракує професійних сценаристів, орієнтованих на тутешню аудиторію. Більшість тих, хто може писати тексти для екранізацій, уже “заточені” під російського глядача. Активно виступає за заборону російського кіно. А противників обмеження російського контенту порівнює з противниками декомунізації.
Андрій Кокотюха вважає, що в Україні не варто забороняти російську друковану продукцію. Натомість із ринку треба прибрати твори російських авторів і розібратися з українофобами всередині країни.
У інтерв’ю виданню espreso.tv Кокотюха розповів про власні враження від процесу, який нині розпочався для українського кіно – він схильний говорити про це як про “пробудження від сплячки” вітчизняного кінематографа.
“Я це назвав би пробудженням, – говорить Андрій Кокотюха. – Коли бачу, що пишуть у соцмережах - «о, знову починається українське кіно» – знаєте, я був одним із авторів підручника медіаграмотності для підлітків, яке зробили за сприяння «Детектор медіа», і я там писав розділ про кіно. Спеціально поцікавився такою елементарною інформацією, якою мало хто цікавиться насправді. І ви знаєте, що є спочатку кіно – відомий сеанс «На бульварі Капуцинів» у Парижі, далі, як ви думаєте, що було?..
Індія, Боллівуд. Потім нинішній Дніпро, а тоді Катеринослав. Там втретє у світі була створена потужна кінофабрика. Там знімали, як зараз називають, блокбастери на козацьку тему. Фільм під навою «Запорізька Січ». 40 людей тоді було – ого яка масовка. Й одночасно того самого року на межі 1912-13 років виникали кінофрабрики в Одесі, в Москві, і почав розбудовуватись Голівуд. Тобто українському кіно більше 100 років. І про як таке відродження було би дуже сміливо говорити.
Справді є певне пробудження, але воно, мені здається, недостатнє. І це далеко не завжди залежить від учасників процесу. І далеко не все залежить від законодавців, які роблять усе можливе. І хочу наголосити, що сталося сьогодні – те, про що ми говоримо, пробудження почалося 3 липня 2015 року. Коли було ухвалено закон, який відомий як закон Денисенка – Княжицького про заборону російських фільмів і серіалів…”
