Дорогі брати і сестри!
Шановні співгромадяни!
21 листопада Україна відзначає День Гідності та Свободи – свято, встановлене в пам’ять про Помаранчеву революцію (2004 р.) та Революцію Гідності (2013-14 рр.), які розпочалися цього дня як протест проти беззаконня і неправди.
На моє переконання глибоко символічним є те, що і події, які ми згадуємо, і саме свято співпадають з днем вшанування Церквою Архістратига Михаїла та інших Небесних Сил. Архангел Михаїл є очільником Ангельських Воїнств, який разом з вірними ангелами повстав проти сатани і спокушених ним ангелів, що відпали від добра і правди та стали бісами, – і переміг їх. На підставі Божого одкровення Архангел Михаїл завжди вшановувався як помічник у боротьбі зі злом, захисник правди, оборонець істини.
Цей символічний зв’язок підкреслюється й тим, що під час Революції Гідності Михайлівський Золотоверхий монастир у Києві відіграв важливу роль, надавши притулок переслідуваним, відкривши двері пораненим. У найважчі хвилини його дзвони закликали до єднання і протистояння злу, нагадували про Божий захист тим, хто відстоює правду.
Тоді всі учасники Майдану та люди доброї волі по всьому світу із захопленням вітали позицію Церкви. Але зараз, коли пройшов час, знову можна почути голоси тих, хто намагається загнати Церкву у своєрідну суспільну резервацію, ізолювати її від громадського життя, затулити її вуста тоді, коли вона закликає суспільство і державу дотримуватися Божого Закону і християнської моралі.
Стається за народним прислів’ям: «Як тривога – так до Бога, як по тривозі – так і по Бозі». У час Майдану лише його противники обурювалися позицією Церкви, яка підтримала справедливі вимоги народу, яка молилася разом з людьми на Майдані та по цілій країні й у державах українського поселення, яка надавала допомогу і моральну підтримку протестуючим, надихаючи їх боротися за Гідність і Свободу. Тож закликаю тих, хто зараз намагається зневажити і применшити суспільну роль Церкви – не уподібнюйтеся радянським войовничим безбожникам, не ставайте спільниками тих, хто боровся проти власного народу, що вийшов на справедливий протест на Майдані. Відкрийте своє серце для діалогу, а не розпалюйте в суспільстві руйнівну ворожнечу проти Церкви.
У день свята хочу також нагадати всім, хто має владні обов’язки – від найвищих державних посадовців і аж до рядових службовців місцевого рівня, депутатам Рад всіх рівнів, керівникам та учасникам політичних партій, усім суддям: і Помаранчева революція, і Революція Гідності сталися тоді, коли державна влада на всіх рівнях і у всіх гілках перестала належним чином виконувати свої обов’язки, коли вона свідомо стала на шлях неправди і обману власного народу, коли злочинці отримували від держави схвалення, а чесні громадяни зазнавали переслідування. Тому кожен з вас в міру належної вам відповідальності та повноважень нехай робить все для того, щоби не допускати подібного спотворення державного життя. Пам’ятайте також, що навіть якщо хтось і може через втечу або обман уникнути тимчасового суду людського закону – ніякий злочинець це уникне Суду Божого, непідкупного і остаточного.
Церква не раз нагадувала і продовжує це робити, що корупція – головне зло для нашої держави, яке є навіть більш небезпечним, ніж кремлівська агресія. Підкуп державних посадовців, хабарі, розкрадання народних коштів та привласнення народного майна – все це є і злочини за державним законом, і важкий гріх перед Богом. Тому знову і знову нагадуємо всім – стережіться корупції, як палаючого вогню! Бо якщо винний у корупції не припинить свого гріха, не покається і не виправиться – неправедне багатство, зібране в злочинний спосіб, і пов’язані з ним тимчасові принади цього життя – обернуться важким тягарем на шию і палаючим вогнем вічних мук, осудом Божим і вічними стражданнями.
Слід не забувати, що корупція має не лише матеріальний вимір. Пусті слова політиків, які заради досягнення влади готові обіцяти всім усе, не турбуючись, чи можуть вони це здійснити і навіть не маючи справжнього наміру цього робити – це теж корупція. У такий спосіб безвідповідальні політики руйнують державу і розбещують народ, а їхні солодкі обіцянки обертаються гіркими плодами.
Безвідповідальність і популізм, турбота лише про своє місце при владі, а не про Україну, її теперішнє і майбутнє – це теж гріх перед Богом. Тому від імені Церкви закликаю всі політичні сили, а особливо представленні у парламенті, – як ті, які при владі, так і ті, що в опозиції – працюйте заради України, а не заради свого місця в Україні!
Демократія, яку ми як громадяни бажаємо утвердити в нашій державі, передбачає міцність інституцій та традицій. Найдавніші та найбільш процвітаючі демократичні країни досягли успіху саме завдяки тому, що від виборів до виборів, від одного покоління політиків до іншого все суспільство поважало державні інституції та демократичні традиції. Політики приймають волю народу, висловлену на виборах, не залежно від того, опинилися вони при владі чи в опозиції. Владні сили працюють для виконання своїх обіцянок, а опозиція працює над тим, щоби переконати виборців у час наступних виборів довірити владу їм, як таким, що зможуть нею розпорядитися краще.
Новітня державність України є молодою і ще в повності не усталеною. Тому дуже важливо саме зараз переймати найкращі зразки демократичного устрою. На кожних виборах є переможці та переможені, за наслідками виборів формується політична більшість і опозиція. Однак якщо кожного разу незадоволені своїм програшем і опозиційним становищем політики будуть вимагати перевиборів – країна зануриться в хаос, потоне в популізмі та прийде до повного руйнування державних інституцій.
В умовах зовнішньої агресії така безвідповідальна політична поведінка здатна привести до повного знищення самої української державності – як це сталося століття тому під час Української революції, коли через незгоду серед українських політиків молоду державу врешті-решт окупували кремлівські більшовики. Ми не маємо права допустити, щоб знову стали реальністю гіркі слова Гетьмана Івана Мазепи: «През незгоду всі пропали, самі себе звоювали!»
Є і може бути багато приводів для критики як конкретних політиків, так і державних інституцій. Глава виконавчої влади, урядовці, парламент, місцеве самоврядування зазнають критики в будь-якій демократичній державі. Але критика осіб та їхніх дій не повинна перетворюватися на руйнування і знищення самих основ державності. Критикуючи дії Президента, Кабінету міністрів, Верховної Ради та інших інституцій, потрібно зберігати повагу та підтримувати самі ці інституції – тільки так може працювати демократична країна.
Тому з усією відповідальністю, як громадянин хочу засвідчити перед українським народом – для блага нашої країни обрані на демократичних і вільних виборах інституції, а саме Президент, Верховна Рада і місцеві органи самоврядування, повинні виконувати свої повноваження до кінця визначеного законом строку. А політичні сили повинні не розпалювати ворожнечу в суспільстві, а співпрацювати між собою для блага України, щоби не популістськими закликами, а відповідальною діяльністю переконувати виборців довірити їм владу на чергових виборах.
Дорогі брати і сестри! Шановні співвітчизники!
За власну державність, за нашу незалежність, за гідність та свободу український народ заплатив у минулому та платить тепер дорогу ціну – ціну крові та життя патріотів. Лише наша громадська відповідальність, мудрість, суспільне єднання здатні зберегти і примножити, а не бездумно розтратити те, що так дорого здобуте. «Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незламно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас» – ці слова Захара Беркута, через літературний образ якого до нас промовляє Іван Франко, втілилися в Революції Гідності та привели народ до перемоги.
Тож і зараз, коли ми проходимо через нові випробування, звертаю до всіх вас молитовний заклик єднання словами відомої церковної пісні:
«Боже, послухай благання,
Нищить недоля наш край.
В єдності сила народу –
Боже, нам єдність подай!»
Нехай Боже благословення перебуває з усіма вами!
Зі святом, дорогі брати і сестри, шановні співвітчизники – з Днем Гідності та Свободи!
ФІЛАРЕТ,
Патріарх Київський
і всієї Руси-України
