Персональна виставка картин Ірини Шевчук, яка у червні стала дипломантом Всеукраїнської виставки-конкурсу образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва Міжнародного фонду Національної академії України під назвою „Моя гордість — Україна“ відкрилася в Черкаському обласному краєзнавчому музеї. Загалом на розсуд примхливих поціновувачів мистецтва майстриня виставила 19 своїх картин. Кожну з них вона вважає своєю дитиною…
Головна тема, яку розробляє у своїх незвичних, але надзвичайно патріотичних солом`яних творах Ірина Шевчук — тема українського козацтва та гетьманства. Вочевидь, майстриня лише шукає себе. Ось нині пробує відтворювати власні задуми у картинах із рухом, більше орієнтуючись на реалістичність.
Робити картини з соломи Ірина навчилася ще в Монастирищенській школі-інтернаті, де провела дитячі роки. Щоправда, тоді це була елементарна аплікативна техніка. Сьогодні майстриня творить інкрустацію з соломки з застосуванням різьблення по ній. Особливо цікавою така техніка здається на картинах, де художниця зображує вишиваний одяг. Використовує Ірина в основному житню солому, додаючи до потрібної палітри солому з вівса, пшениці, ячменю і навіть гречки. Все вирощує у себе на городі. Головний принцип — матеріал має бути природних відтінків. Аби цього досягти, збирає „урожай“ поступово з середини червня аж до осені. Таким чином домагається потрібної колористики.
Серйозно зайнялася картинами з соломи Ірина під час декретної відпустки. Народивши другого сина, пригадала про дитячі мрії та про своє непереборне бажання створювати саме солом`яні полотна.
— Це була моя давня мрія. Благо чоловік, Олександр, мене у цьому бажанні всіляко підтримав. Він, якщо чесно, просто у захваті від того, що я роблю. А я йому безмірно вдячна за розуміння. Почала з портретів, потім перші „замальовки“ перетворились на щось більше і врешті вийшла ось така перша персональна виставка.
За два останніх роки, які стали стартовими для художниці, Ірина створила більше десятка великих картин. Лише одну подарувала столичному Музею гетьманства, інші береже аби вдосконалюватись і далі. Робота над однією займає від трьох тижнів до трьох місяців майже цілодобової кропіткої праці.
— Ми хочемо показати нашим відвідувачам не просто сучасне мистецтво. Я би назвала його пошуковим, бо майстриня шукає свій власний стиль та почерк, — розповідає завідувач відділу етнографії Черкаського обласного краєзнавчого музею Вікторія Наумчук. — Ірина намагається відчути своє власне „Я“ та самореалізуватись. Разом із картинами Ірини Шевчук ми демонструємо надзвичайно цікаву колекцію народних скринь, характерних для Середньої Надніпрянщини, які ми збирали не один десяток років до фондів нашого краєзнавчого музею. І це не випадково. Це таке своєрідне поєднання традицій та сучасності. Ми прагнемо зорієнтувати відвідувачів на наші витоки, ту цікаву кольорову гаму, притаманну нашим традиціям. Не просто ж так наші предки намагались відтворити красу та духовний світ, який їх оточував. І кожен майстер шукав щось виключно своє, не забуваючи про могутні першоджерела. Відтак, такі самі першоджерела є і в сьогоднішній нашій експозиції. З іншого боку скриня — це такий собі символічний образ нашої майстрині. Пригадується, в народі казали: „Якщо добра повна скриня, то й майстриня господиня“.
Ірина Шевчук напрацьовує свої скарби в добрий пожиток.
До речі, побачити експозицію можна протягом двох тижнів.
Тетяна БАЛЯКІНА, www.aktsent.com.ua
