Славетний отаман Холодного Яру загинув 12 квітня 1920 року, потрапивши у більшовицьку засідку на Чигиринщині, біля хутора Кресельці (зараз в складі села Мельники), що при дорозі на Мотрин монастир…
Віддати шану полеглому Герою біля його могили саме 12 квітня, у день 96-ї річниці від дня загибелі отамана, ми зібралися з козаками «Вільного козацтва Холодного Яру». Допоки лунала молитва з уст священика Василя Циріля, у небі над сільським цвинтарем, де поховано повстанського отамана, кружляло дев’ять чорних воронів…
Не знаю, як це пояснити, але те, що справу Холодного Яру у боротьбі за Волю України досі не завершено, відчуваєш сьогодні в усьому. Ще від самого початку війни на Сході на фронті з’явилися чорні холодноярські прапори з написом «Воля України або смерть!» У зону боїв з російськими окупантами ці прапори перекочували разом з першими добровольцями – просто з революційного Майдану. І знову під цим прапором сучасні козаки пішли проти одвічного ворога своєї землі…
Так було в усі часи – ще від гайдамаків Гонти і Залізняка: з Холодного Яру завжди віє вітер, який підтримує українців і спопеляє їхніх ворогів. Так є і в новітні часи – як у складі «УПА-Південь» в ХХ столітті діяло з’єднання «Холодний Яр», так і в ХХІ столітті постав штурмовий загін «Холодний Яр» у складі добровольчого батальйону «Айдар» і бронетанковий батальйон «Холодний Яр» у складі полку «Азов»…
До речі, саме командир «холодноярців» батальйону «Айдар» Євген Войцехівський (позивний «Чех») пропонував бойовикам обмін: себе – на полонену Надію Савченко, з якою перед цим воював пліч-о-пліч. З ворожого боку у перші дні полону Надії, поки її ще не перевезли до Росії, були й прихильники такого обміну – бо за «Чеха» навіть грошова винагорода була визначена. Але він загинув, а Надія з позивним «Куля» стала сучасним символом незборимості духу, справжнього холодноярського духу!
Як би не тяжко було сучасній Україні – йдемо правильним шляхом, шляхом до Волі. Скільки б не завивали вороги української державності – завершується декомунізація, у травні впадуть останні комуністичні ідоли і щезнуть останні «совкові» назви українських вулиць і майданів. Натомість із забуття повертаються імена українських Героїв минулого і назавжди вписуються в історію імена Героїв сучасних…
А головне – зростає нове покоління тих, хто не тільки народився вже в часи Незалежності, а «вживу» бачить історію держави, яка щодня утверджує право на Волю ціною крові і страждань.
У сучасних школах і вишкільних таборах юні українці навчатимуться боротися за своє майбутнє так, як борються їхні батьки, як боролися діди і прадіди. Сто відсотків – Холодний Яр знову гратиме у цьому не останню роль. Він залишається тим епіцентром, де живе вільний вітер козацького духу, що вихором розходиться по всій Україні. А ще – це місце, яке «відфільтровує» зерно від полови. Недаремно казав письменник і гайдамацький осавул Горліс-Горський: «Холодний Яр живий. Він знає, хто свій, а хто – чужий…»
Олег ОСТРОВСЬКИЙ, колонка головного редактора газети “Козацький Край”, №3(77) від 20.04.2016 р.
