Публікація в “Козацькому краї” допомогла ідентифікувати дівчину з Легіону УСС на фото 100-річної давнини

Дата: 03.03.2016
Автор:

Олена Степанів та невідомий поранений український "січовик" на фото, віднайденому в архівах шведського принца Карла

У часи Першої світової війни фінське місто Хапаранда став центром обміну пораненими військовополоненими усіх країн, які приймали участь у тій війні. Обміни проходили під егідою шведського відділення організації Червоний Хрест, яким керував принц Швеції Карл, син короля Оскара Другого і королеви Вікторії.

Днями, працюючи над фотоархівами принца Карла, дослідник з Росії, який друкується у «Живому журналі» під ніком d-clarence, виклав у мережу Інтернет 22  світлини, які досі ніде не друкувалися і попросив допомогти ідентифікувати, солдати яких армій на цих знімках зображені. Процитуємо текст повністю мовою оригіналу:  «Все, кто занимаются историей Первой мировой, знают, что за уникальный город был Хапаранда, что на севере Финляндии, располагавшийся прямо на границе Российской Империи и Швеции. Всю ПМВ через него, при посредничестве Шведского Красного Креста, проходил обмен ранеными военнопленными между Российской империей и Германией, Австро-Венгрией, Турцией. В городе работали миссии всех воюющих сторон европейского театра военных действий. Вообще, я считаю, что те события достойны кинофильма вроде “Касабланки”. Но сейчас не об этом. Разбирая архивы принца Карла, обнаружил фотоальбом из Хапаранды. Выкладываю наиболее интересные фотографии для всех, кто интересуется Историей.
В основном здесь снимки сестер ШКК и военнопленных. Много фотографий совершенно не типичных для того времени. Всех, кто в теме, прошу – помогайте опознавать!
Открывает парад умопомрачительная австриячка (?) и венгр (?)…»

На тому першому фото виявилася… Олена Степанів з Українського Легіону Січових Стрільців із ще одним, невідомим пораненим «січовиком» на милицях. Це зразу ж помітив користувач ЖЖ з України, який має нік krutyvuss – він вказав, що це – українка, а не австрійка і дав посилання на ілюстровану статтю про Степанів у «Козацькому краї» – датовану ще груднем 2012 року. У «Живому журналі» зразу ж почали активно перепощувати цю інформацію, а отже, ексклюзивні фото Олени Степанів  невдовзі розійдуться по різних виданнях України та закордону.

«Козацький край»  не упускає можливості опублікувати ці знімки першим з інформаційних видань – скориставшись тим, що наші публікації допомогли ідентифікувати цю українку, яка прославилася в боях Першої світової…

З 22-х вперше опублікованих знімків із фінської Хапаранди 24-річна українка Олена Степанів зображена на двох. Ось друге з цих фото.

Нагадаємо: Олена Степанів – доброволець легіону Українських Січових Стрільців, відзначилася у переможних боях проти російських військ  на горі Маківці у Карпатах, за що нагороджена срібною медаллю Хоробрості. Влітку 1915 року Олена потрапляє у російський полон, в якому перебуває під суворим наглядом до Лютневої революції 1917 року. Відповідно, знайдені росіянином у шведському архіві фото датуються саме цим роком або кінцем 1916-го.

У жовтні 1918 року за дорученням українсько-галицького керівництва Олена Степанів вела у Києві таємні переговори з гетьманом Павлом Скоропадським, активно діяла в заходах по створенню Західноукраїнської Народної Республіки…

1919 року працює референтом преси Міністерства закордонних справ Української Народної Республіки.

Пізніше закінчила університет в австрійському Відні й надалі займалася науковою діяльністю, проживала у Львові та в Києві. У грудні 1949 року заарештована МГБ за зберігання «націоналістичної» літератури, зв’язок з ОУН та публікацію антирадянської статті у журналі «Ідея і чин», відправлено до таборів – на 7 років, звільнена по амністії лише 1956 року…

Особливо актуальною (ще й досьогодні) є книга Олени Степанів «Крим — ключ до Чорного моря», що надрукована була 1943 року у львівському журналі «Дорога». Ось лише одна цитата з цієї книги: «У чиїх руках глибоко висунутий у море Кримський півострів, той має можливість не тільки захопити чорноморські шляхи, але й стати паном цілого півдня Східної Європи. Природних, затишних і добре захованих пристаней Криму, а в першу чергу, воєнної твердині Севастополя, не заступить ні Одеса, ні Миколаїв, Херсон чи Ростов».

Шкода, що в нас мало хто перечитує мудрі публікації минулих часів…

Ярослав ЗВЕНИГОРА

Поделиться в соц. сетях

Share to LiveJournal
Share to Odnoklassniki

Tags: , ,



Напишіть відгук

Свіжий випуск

Газета 'Козацький край' номер 1 від червень 2022

дружні сайти

ТМ “Еко-Ферма”

Музейно-етнографічний комплекс “Дикий Хутір”

Світовий Конґрес Українців

Млини України

Млини України

Туристична компанія “Від Краю – до Краю”

Від краю до краю

© 2011-‘2023’.Вільне Козацтво Холодного Яру