Володимир Талашко завершує інтерв’ю словами “Будемо жити!”. Ця фраза пам’ятна всім глядачам фільму “В бій ідуть одні старики”, а це мільйони людей, бо стрічка про “співаючу ескадрилію” була однією з найпопулярніших у радянському кіно про війну…
Перемога у тій війні рясно використовується нинішньою російською пропагандою в конфлікті з Україною, а вигаданий символ перемоги – георгіївська стрічка – стала розпізнавальним знаком проросійських збройних загонів.
Ролик соціальної реклами, знятий в Україні напередодні 9 травня, завдає удару по уявленнях російського суспільства про те, що Росія зараз нібито продовжує справу переможців у Великій Вітчизняній, воюючи з міфічними «фашистами на сході України».
В Україні це бачиться зовсім інакше, і ролик тому підтвердження. У хвилинному міні-фільмі літній чоловік одягає свою військову форму з орденами, щоб святкувати 9 травня, а його онук відправляється в АТО боротися за Україну, і саме він у Києві виглядає наступником радянських солдатів-переможців Другої світової.
Актор Володимир Талашко з культового фільму «В бій ідуть одні старики» народився відразу після війни, виріс на Донбасі, – там, де торік йшли бої проти новітніх окупантів, і каже, що неможливо було уявити, що війна на Україну прийде зі східних кордонів.
Актор сам пропонував, щоб у ролику до 70-річчя перемоги використовувався образ старшого лейтенанта Скворцова з фільму “В бій ідуть одні старики”. А у вже постарілого льотчика син воює на фронті проти новітніх окупантів, він – офіцер Нацгвардії, який захопив з собою у зону АТО дідового ордена Слаи…
Наголошуючи на тому, що режисер легендарного фільму Леонід Биков – родом з Краматорська, а сам він – з донецької Макіїівки, Володимир Талашко нагадує: «Серед тієї величезної кількості фільмів, які були зняті про війну в роки радянської влади і сьогодні знімаються, фільм Леоніда Бикова – один з найсильніших і найважливіших. Його навіть Росія намагається долучити до своїх успіхів, хоча це картина київської кіностудії Довженка, знімалася картина в Україні і про війну в Україні. Я взяв спеціально на презентацію ролика, який відбувся в Українському домі, фрагмент фільму, де Биков каже: “Як же ви не помітили, ви над моєю Україною билися”. – “А як тут помітити?” – “Е, ні, земля зеленіша, повітря блакитніше, небо блакитніше!”. Це Україна – не Малоросія!
Ніхто не очікував, що нова війна почнеться з боку Росії, тому сьогодні потрібно чесно сказати, що так, це просто вторгнення імперських амбіцій Кремля, бо вийшов з-під його впливу цілий народ. Думаю, що ті проблеми, які виникли на Донбасі, на моїй малій батьківщині, виникли від того, що довгі роки людей цікавили вугілля, метал, все, що можна продати і вкрасти, і мало хвилювала духовність, мало хвилювало власне коріння. Але дайте нам розібратися з цими проблемами самим, самому народу. Моя бабуся казала: коли сім’я лається, сусідам краще не влазити, нехай розберуться самі. Коли я поступив з Макіївки до Києва, не говорив українською мовою, на Донбасі розмовляли російською і їх ніхто не вбивав. Тому все це вигаданий міф. Я пам’ятаю, ще Ленін казав, що Росія – тюрма народів, імперія. На жаль, при всьому хорошому, що було в колишньому Радянському Союзі, в ньому було багато і зла.
Російський солдат зараз стоїть у мене під Донецьком і під Макіївкою. Мій брат, який досі живе в Макіївці, відчуває проблеми і горе.
Коли солдат іншої армії воює на твоїй землі – це вже війна, нашу землю треба захищати!..
www.radiosvoboda.org