Спочатку на Майдані під час Революції Гідності, а тепер – у батальйонах українських добровольців у зоні АТО на Сході країни все частіше можна бачити прапори часів Визвольної боротьби початку ХХ століття: жовто-блакитний (саме жовтий згори, а блакитний знизу) і чорний з Холодного Яру.
Знаменитий Письменник і Воїн Юрій Горліс-Горський, цитував слова холодноярського отамана, сказані 1920 року: «Готуйте і бережіть зброю! Будьте готові кожної хвилини стати під чорний прапор Холодного Яру на захист своїх прав і України!»
У грудні 1930 року Горліс-Горський несподівано для самого себе натрапив на слід холодноярських прапорів, які, як виявилося, не щезли і не потрапили до рук ворогів навіть після згасання боротьби. У пересильній камері, так званому “звіринці” Лук’янівської в’язниці Києва Горліс-Горський зустрів чигиринця, з яким колись разом воював проти московських окупантів. Той розповів наступне: «Найдовше (після розгрому основних сил холодноярців – А.К.) бурлачили по лісах ми із Д. та отой Гриць, якого з рейду привезли. Здичавіли вже були зовсім. На деревах спали, не раз коріння або ворону без солі їли. Полювали за нами завзято – та й ми не одного на той світ відправили. Обидва прапори на наших руках залишилися. Носили ми їх на грудях, в дуплах переховували…
Не хотілося Холодного Яру покидати, ой не хотілося! Все надію колисали: а може, дочекаємося чогось?! Та мусили вибиратися. Спакували прапори у гарматну гільзу, загвинтили і закопали в Холодному Яру. Троє нас тільки й знали де – Гриця вже розстріляли… Д. – поперед мене на Соловки пішов, а я оце попався і теж туди… Хто зна, чи живі будемо. Скажу ще хоч вам, де прапори заховані…
Нахилившись до мого вуха, С. зашепотів мені місце й прикмети.
Пошепотівши ще трохи, С. заснув. Намагаюся заснути і я. А в голові шуміло. Перед очима пробігали події, бої, бойові товариші…
Живе Україна!
Так, дорогі побратими! Живе! Не тільки під сонцем! Живе у тих гарячих променях, що незримо пливуть від вас у душі живих! У душі тих, що ростуть нам на зміну!
Думка побігла до дорогих, зрівняних із землею могил, по степах Херсонщини, лісах і узгір’ях Чигиринщини, над Дніпром, над Богом, на Лису гору… Розтинала землю й приглядалася до кістяків борців… Розрізала схил Холодного Яру… Розгвинтила гарматну гільзу… Хоч і потемнів прапор, та ще видно слова пророка – “І повіє новий вогонь з Холодного Яру”…
Ідуть колони тернисто-кривавим шляхом до ясної великої Мети. Дорогу вказують їм могили тих, на прапорах яких написано: “Воля України – або смерть”.
Минуло майже століття – і слова Горліса-Горського справдилися. Хоча досі невідомо, чи віднайшов хто заховані холодноярські прапори, та над батальйонами добровольців, які воюють проти ворогів нашої державності на сході України, майорять такі ж знамена: жовто-блакитний – над бійцями «Азову» і чорний – над воїнами «Айдару»…
Андрій КРАВЕЦЬ
