Читачі “Козацького краю” одними з перших дізнаються про фактичне скасування гастролей в Україні (точніше “перенесення” з не вказаними навіть приблизно термінами) “Кубанского казачьєго хора”. Пояснення причини прес-службою хору, озвучене 15 березня, надзвичайно скупе: “В связі с собитіямі в Украінє”. Насправді ж Україна сама не горіла бажанням бачити хор, який раніше завжди зустрічала як братів. Спочатку про це чітко заявив Чернігів, потім запит на скасування концерту у Кіровограді зробила місцева Рада Євромайдану, тему доречності візиту гастролерів підняли у соцмережах Черкас та інших містах України…
У чому причина — легко зрозуміти, проаналізувавши висловлювання керівництва Кубанського хору щодо подій в Україні у цілому та в українському Криму — зокрема.
Спочатку художній керівник і головний режисер Віктор Захарченко підписався під скандальним “воззванієм” діячів культури до Путіна, де є такі слова: “В дни, когда решается судьба Крыма… мы хотим, чтобы общность наших народов и наших культур имела прочное будущее.
Вот почему мы твердо заявляем о поддержке позиции Президента Российской Федерации по Украине и Крыму”.
Можна було б засумніватися в тому, справді Захарченко особисто поставив підпис під “воззванієм”, чи “підписантом” його зробили, не питаючи згоди. Зрештою, брехливі російські пропагандисти догралися були з цим списком до того, що вийшло, ніби “воззваніє” підписав заслужений художник Росії Віктор Цигаль, який насправді… помер ще в 2005 році. Список довелося терміново “підправляти”…
Проте додатково про повну і беззастережну підтримку російської “допомоги” в українському Криму “кубанскій казак” Захарченко гучно заявив у публікації на офіційному сайті хору, яка має промовисту назву “І пока жива Россія – вмєстє пєть і плакать нам!” Зокрема, він заявляє наступне: “События на Украине трогают меня до глубины души. Чудовищная смута нанесла ущерб всему славянскому миру… Владимир Владимирович Путин как-то сказал, что одна из самых великих трагедий XX века – это развал Советского Союза…
И теперь мы видим, как восточные районы Украины поднялись, вышли с лозунгами против нацизма, ибо те кадры, которые мы видим по телевидению, они чудовищные. Расстрел «Беркута», открытая угроза всем русским – смотришь с ужасом: неужели это правда? Кажется, что снится какой-то страшный сон. Но, к сожалению, это действительность. Поэтому юго-восточные районы Украины, видя, что грядет беда, в качестве самообороны встали на защиту собственной жизни… И вполне естественно, что Крым обратился к Президенту России с просьбой защитить население полуострова, на котором люди веками жили в России, он до 1954 года не принадлежал Украине, а теперь люди, как заложники, оказались в опасности”.
Так само у цій же публікації директор Кубанського хору Анатолій Арефьєв заявляє про бажання підтримати військовий десант Росії як тільки зможе. Ось як він про це говорить: “Украинские средства массовой информации ведут жестокую информационную войну. Невероятно, по телевидению – ни одного доброго слова о России. Нелегко выдержать человеку массированную атаку на души и умы. 24 часа в сутки вдалбливают, что Россия – агрессор. Только наши песни быстрее находят путь к сердцам слушателей. Пока мы были в Крыму, жители Одессы, Луганска, Николаева и других городов выразили желание присоединиться к референдуму о статусе Крымского полуострова. Знаю, что продолжить подобный творческий десант выразили желание уже и другие известные коллективы России…”
Як бачимо з того, що нині “Кубанскій казачій хор”, обмежившись виступом у Криму, скасував свої гастролі по решті України, – після реакції українських міст на заполітизованість керівництва хору запал у цих “десантників” дещо охолов…
Андрій КРАВЕЦЬ