Розпалювання неприязні між українцями і поляками не вигідне ні одним, ні іншим...
У Львові наразі ще немає різкої реакції щодо ініціативи польського політика демонтувати пам’ятник воїнам УПА на сільському цвинтарі у селі Грушовиця Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства, оскільки місцеві депутати – на канікулах. Однак парламентар-свободівець Олег Панькевич звернувся до МЗС України з проханням не допустити вандалізму. Бо це спричинить загострення відносин між обома державами. І нагадав польській стороні, що на території України є десятки польських поховань і пам’ятників, встановлених без належних дозволів.
Наміри знести освячений пам’ятник на могилі у селі Грушовиця не лише антиукраїнські, але й антихристиянські, зазначив парламентар Олег Панькевич. А якщо дотримуватись логіки депутата Європарламенту від польської партії «Право і справедливість» Томаша Поремби, що надмогильний символ встановлено на цвинтарі без погодження з польською владою, то тоді б довелось демонтувати несанкціоновані польські пам’ятники у Західній Україні.
У Львівській області їх десятки, згідно з проведеним спеціальною комісією облради обліком. Депутат ініціюватиме полічити пам’ятники та меморіальні таблиці, встановлені польською стороною, по всій Україні.
«Але це не для того, щоб ліквідувати. Ми пропонуємо зробити облік, а потім треба домовитись з польською стороною, що робити, щоб узаконити, охороняти на території України ті пам’ятники, які не ображають український народ, і ми просимо не руйнувати українські пам’ятники, які не образливі для польського народу, у Польщі. Це сьогодні є виклик і є багато роботи, але суспільство має реагувати на заяви, які лунають з Польщі, бодай на рівні місцевого самоврядування», – говорить народний депутат.
Депутати нагадають про «меч-щербець»
Депутати Львівської міськради від ВО «Свобода», які становлять більшість, після відпустки одразу ж повернуться до питання демонтажу «меча-щербеця», встановленого без дозволу на пам’ятнику загиблим полякам у роки українсько-польської війни 1918-1919 років на Личаківському цвинтарі. Цей символ вимагатимуть замінити католицьким хрестом, розповів депутат-свободівець Богдан Галайко.
На сесії міськради у липні депутати ухвалили рішення про створення тимчасової комісії, яка б мала вивчити питання щодо стану об’єктів польської історичної спадщини у Львові. Втім, мер Львова Андрій Садовий ветував тоді це рішення з огляду на те, що воно загострює українсько-польські відносини.
«Ми виступаємо за те, щоб все було у рамках чинного законодавства. Комісія має з’ясувати всі моменти справи і надати рекомендаційне рішення. А те, що сьогодні лунають з Польщі такі заяви, то це шовіністичне ставлення до українців», – зазначив депутат.
Погіршення відносин між Україною та Польщею вигідно Росії – експерти
У Польщі військові поховання співвітчизників на Личакові у Львові – дуже важлива сторінка історії. Побувати на Цвинтарі орлят вважається мало чи не обов’язком для молодих поляків. Щодня на Личаківське кладовище приїжджають по кілька польських груп туристів.
У 2005 році президенти України і Польщі, після тривалих конфліктів, відкрили на Личакові впорядкований Цвинтар орлят, де поховані польські вояки. Тоді, попри затверджений проект, замість католицького хреста на центральній плиті пантеону польська сторона встановила військовий символ – «меч-щербець», що не сподобалось місцевим політикам. Меч-щербець знаходиться на Личакові на “кладовищі орлят” на могилі “П’яти невідомих”, де поховані п’ять безіменних солдатів. На верхній частині плити зображений меч, а також дата “1918-1920″. Внизу напис польською мовою: “Тут лежить польський солдат, який загинув за вітчизну”.
Прототипом надгробного меча став реальний Щербець – реліквія польських королів. Після поділів Польщі меч зберігався у Пруссії, з 1883 р. — у Росії в петербурзькому Ермітажі; в 1928 р. був повернутий Радянським Союзом Польщі за Ризьким договором, у 1939 р. — евакуйований з окупованої німцями Польщі до Франції, а звідти в Канаду. У 1959 р. Щербець повернувся до Польщі й нині зберігається у замку Вавель у місті Краків та є однією з найшанованіших польських національних реліквій.За легендою, меч отримав свою назву через зазубини, які нібито залишилися на ньому після “візиту” польського князя Болеслава I Хороброго у 1018 році в Київ. Виїжджаючи він начебто вдарив мечем по Золотих воротах. Однак, скептики такого походження назви меча кажуть, що це м’яко кажучи малоймовірно, адже похід Болеслава на Київ відбувся до фактичного будівництва Золотих воріт у 1037 році. Чотири роки тому Львівська облрада ухвалила рішення про демонтаж меча, але це було лише політичною балаканиною. Ніхто не наважився тоді на такий крок і співрозмовники не могли пояснити механізм, хто і за які гроші, за чиєї згоди і дозволу, мав би спершу демонтувати меч, виготовити і встановити хрест. І в результаті нести відповідальність.
Демонтажі надгробків чи руйнування пам’ятників – це питання, яке зачіпає дуже тонкі емоційні почуття людей. Воно лише призведе до погіршення відносин між обома державами, а це шлях в нікуди, до якого схиляють окремі українські і польські політики на угоду зовнішній російській політиці, такої думки дотримуються львівські експерти. Бо війна пам’ятників на сьогодні не є основним питанням як для українського, так і для польського суспільств.
