Тарас Силенко і Роман Коваль під час презентації. Світлина Сергія Спасокукоцького
У Києві в Національному музеї Тараса Шевченка відбулася презентація нової книжки
Романа Коваля – про отаманів, які мали повстанське псевдо –
Чорний Ворон. Про це “Козацькому краю” повідомили в Історичному клубі “Холодний Яр”.
Відкрив вечір лідер рок-гурту “Тінь Сонця”. “Я дуже радий, – почав він, – що в 2008 році познайомився з Романом Ковалем. Одразу після зустрічі з ним прочитав “Холодний Яр” Юрія Горліса-Горського. Тоді мені відкрилися сторінки нашої історії, які надихають. Відтоді я захопився цим періодом нашої історії, пізнаю його насамперед через книжки Романа Коваля. Він уміє передати атмосферу тієї доби і відчути подих наших героїв”.
Сергій Василюк проспівав пісні “Вільним небокраєм” (муз. Костянтин Науменко, сл. Сергій Василюк) та “Народна війна” (муз. і сл. Сергій Василюк).
Представляючи свою книжку, Роман Коваль сказав: “Спочатку завдяки Юрієві Горлісу-Горському ми взнали про боротьбу Чорного Ворона (Миколу Скляра). Саме Горліс-Горський закарбував образ Миколи Скляра на золотих скрижалях Визвольної боротьби Українського народу, відтак саме про цього отамана пишуть вірші поети. Один з них ви зараз почуєте”.
Лауреат премії ім. Василя Симоненка Ольга Страшенко прочитала вірш, присвячений Чорному Ворону (Миколі Скляру).
Був студентом.
Гірник тямовитий
з нього б вийшов. Та час не такий!
На коні він сидів, як улитий,
а в тій гриві – багряні стрічки!
Заплела їх, напевно, кохана,
як його проводжала в похід,
і стояла вона тонкостанна,
довго-довго дивившись услід.
“Микола Скляр, – продовжив Роман Коваль, – щаслива людина. – Його подвиг не забуто. Про нього пишуть історики і поети. Отже, прийде час, і його вояцьку творчість вивчатимуть у військових закладах, школах та університетах. Важливо й те, що відновлено братську могилу отамана та його козацтва – під селом Розумівка Олександрівського району Кіровоградської області, до якої вже проклали свої стежки тисячі, а може, й десятки тисяч прочан. Минулого року коштом організаторів вшанувань у Холодному Яру в центрі Розумівки поставлено великий вказівник до братської могили, а цього року, вже з ініціативи сільського голови Миколи Христенка, поставлено вказівник на автошляху Олександрівка – Кіровоград”.
Роман Коваль звернув увагу на те, що Ольга Страшенко написала не лише про Чорного Ворона. У її доробку – вірші про січових стрільців Софію Галечко і Михайла Гаврилка, про Миколу Міхновського і полуботківців, про отаманів Орлика, Василя Чучупаку, Ілька Струка, Івана Галаку, Іполита Хмару-Годзиківського, Марусю Соколовську, Миколу Кібця-Бондаренка, старшин Армії УНР Євгена Маланюка, Михайла Телігу, Василя Проходу та Івана Ремболовича, генерала-хорунжого Юрка Тютюнника, про медвинських і соснівських повстанців та їхніх попередників – гайдамаків Максима Залізняка та Івана Ґонту, Івана Мазепу, Самійла Кішку, Івана Сулиму, Олексу Довбуша, а ще – про Григорія Сковороду, Тараса Шевченка, Степана Руданського, Лесю Українку, Людмилу Старицьку-Черняхівську, Олександра Кошиця, Софію Русову, діячів ОУН Олега Ольжича, Мирона Орлика та Василя Кука, про творців української культури Григорія Кочура, Бориса Мозолевського, Івана Гончара, Василя Стуса, бандуристів Федора Жарка та Ярослава Чорногуза, Миколу Шудрю, Олеся Бердника, Сергія Плачинду, Івана Бровка, народного артиста України Павла Громовенка… Бачите з яким товариством розкошує-кохається пані Ольга. Подякуймо їй щиро за увічнення подвигу діячів Визвольного руху! Привселюдно обіцяю видати збірку її поезій про цих прекрасних людей”.
Високо оцінив книжку про Чорних Воронів письменник Василь Куйбіда, голова Народного Руху України, почесний доктор Львівського національного університету ім. Івана Франка, Львівської академії мистецтв та Українського вільного університету.
А Роман Коваль вже представляв нового промовця: “Костянтина Диканя знаю з 1990 року, коли ми з ним в лавах УРП, боролися за створення Української держави. Костянтин – талановитий журналіст, експерт рейтингу “Книжка року”, тобто від його точки зору дещо залежить… Костянтин є прикладом самовідданої праці на добро України, зокрема він багато років популяризує визвольний ідеал. Костянтин Дикань – чи не єдиний в Україні журналіст, який вважає своїм святим обов’язком підтримати кожну мою книжку рецензією”.
Костянтин Дикань висловив такі міркування: “Добре, що Роман Коваль звів під одну обкладинку доповнені біографії Чорних Воронів, бо навіть у тих, хто прочитав усі книги Романа Коваля, виникають труднощі з їхнім ототожненням. Окрім хіба що самого пана Романа, котрий, здається, подібно Олександрові Македонському знає не лише всіх вояків по іменах, а й на обличчя. Бо в його книгах безліч фотографій, які публікуються вперше. Це знак особливої довіри родин повстанців до автора. Хочу відзначити й літературні достоїнства книги. Хоч книжка документальна, але її читаєш як збірку оповідань, нічим не гірших, ніж у класика цього короткого жанру – О’Генрі. Невипадково торік пана Романа на здобуття Національної премії ім. Тараса Шевченка висунула Асоціація українських письменників, а підтримали Національна спілка художників України, Національна спілка кобзарів України й такі класики української літератури як Іван Драч, Василь Герасим’юк, Леонід Череватенко та багато інших. За що їм щиро дякують читачі й поціновувачі таланту Романа Коваля”.
Продовжив вечір ліричною козацькою піснею “Ой, кряче-кряче та чорненький ворон” кобзар Тарас Силенко.
А Роман Коваль знову згадав цьогорічні вшанування в Холодному Яру. “Організація меморіальних заходів потребує коштів, – сказав він. – Я ціную допомогу всіх, але особливо тих, до кого не звертався. Ця допомога йде від серця. Першою цього року надала допомогу науковець із Нових Петрівців, що під Києвом, Поліна Охрименко, якої я досі не знав. Її 3000 грн. я одразу передав у Медведівку Богданові Легоняку – на призи дітям учасникам спортивних змагань – Гайдамацьких ігор. Прошу привітати Поліну Охрименко, онучку повстанця доби УНР з Маньківщини Миколи Миронюка”.
Розповідаючи про історію свого роду, Поліна Охрименко, серед іншого, згадала таке: “У 7 років, коли я пішла до першого класу, до нас додому прийшла вчителька і запропонувала моїм батькам написати заяву про відмову від вивчення української мови. Я пам’ятаю, як прикро це вразило маму, як категорично вона заперечувала, а потім покликала мене і сказала: твій дід був козаком, завжди розмовляв тільки українською мовою, носив вишиванку і не раз просив нас пам’ятати, що ми не з кріпаків, ми з вільних”.
Роман Коваль повідомив, що газета “Незборима нація” планує в наступному числі опублікувати нарис Поліни Охрименко про її діда – Миколу Миронюка, козака доби Української Народної Республіки.
Роман Коваль повідомив, що пані Поліна написала заяву до Історичного клубу “Холодний Яр” і, прилюдно підписав її, прийнявши Поліну Охрименко до холодноярського товариства.
“Пожертвував на вшанування героїв Холодного Яру і поет Владлен Ковтун, – продовжив ведучий. – Він уже кілька років активно популяризує подвиг холодноярців. Закупив десятки книг Юрія Горліса-Горського і поширює їх серед рідних та друзів, створюючи все ширше і ширше коло прихильників холодноярського вогню. Отже, прошу привітати члена Національного олімпійського комітету України, почесного президента Федерації хокею на траві, поета Владлена Ковтуна, на вірші якого писали пісні легендарні Олександр Білаш та Анатолій Горчинський!
Висловивши щиру подяку від себе та своєї родини Романові Ковалю за багатолітню натхненну працю, Владлен Ковтун сказав: “У пана Романа щемне і шанобливе ставлення до кожного борця – незалежно від її місця в ієрархії. Кожна людина – частина нашого народу, і пан Роман знаходить щонайменші аргументи, щоб возвеличити тих, хто проливав кров в обороні України. Мене вразила такі рядки в його книжці про Чорних Воронів: “Одного із загиблих козаків звали Оверко. Був він з Бондурової. За ним приїхала мати.
– Сину мій, Оверку! – плакала вона над його тілом…
Цим сказано дуже багато! З’явилася підстава для земляків вшанувати свого односельця Оверка – бондурівського козака отамана Чорного Ворона”.
Наприкінці вечора Роман Коваль запросив до слова людину, яка “начиталася книг Юрія Горліса-Горського, Василя Шкляра та Романа Коваля, і хоче довершити незакінчену справу отаманів Гайдамацького краю” – Юрка Левченка, керівника аналітичної служби ВО “Свобода”.
“Прошу привітати цього прекрасного читача! – звернувся до присутніх Роман Коваль. – Для таких ми й пишемо!”
Юрій Левченко розповів про своє захоплення історією збройної боротьби за рідний край. “Вважаю, – сказав він, – що іменами цих людей треба називати вулиці й площі, необхідно вже тепер організувати туристичні маршрути для молоді бойовими шляхами отаманів Орлика, Зеленого, Чорних Воронів, які висвітлено в книжках Історичного клубу “Холодний Яр”.
А завершив презентацію кобзар Тарас Силенко піснею “Українці! Схаменіться! Досить вже чекати” (сл. отамана Чорного Ворона (Черноусова), літературна обробка і музика Тараса Силенка):
Тоді ненька Україна наc всіх пошанує,
Як по її широких ланах козак запанує...
