Василь Івахів (псевдо – “Рос”, “Сонар”, “Сом”) – підпільний діяч на Західній Україні, був командиром УПА – “Північ”.
Народився в селі Подусільна 19 квітня 1908 року, закінчив Рогатинську гімназію.
Після служби в польському війську за дорученням ОУН активно працював у різних громадських організаціях: “Сокіл”, “Просвіта” тощо. Мав рідкісний організаційний і педагогічний дар.
Неодноразово був арештований польською поліцією. Був в’язнем Бережанської, Золочівської та Львівської тюрем. Півтора року був ув’язнений в польському концтаборі “Береза Картузька”.
У липні 1941 року “Роса” призначили комендантом підстаршинської школи в Поморянах, але невдовзі гестапо арештувало командний склад школи. З тюрми на вул. Лонцького (тепер бічна вул. Бандери) у Львові Василя, разом з іншими, викупив митрополит Андрей Шептицький.
Влітку 1942 року Головним проводом ОУН Василя спрямовано в Північно-Західні Українські Землі (ПЗУЗ). На Волині йому підпорядковувалось п’ять сотень ОУН, які після реорганізації влились в УПА.
У травні 1943 року повстанці зводили тяжкі бої проти німців, які атакували великими силами північніше Луцька. В одному з таких боїв проти гітлерівців 13 травня 1943 року загинув і “Рос”. Похований він десь у Цуманських лісах.
Під враженням тяжкої втрати близького друга і подій на Волині М. Галичко (псевдо о. Василя Прийми) написав пісню. Спочатку співалась вона на мелодію пісні “Як Лопатинський з-за кордону у рідний край вертав” (це ніби теж його авторство). Пісня блискавично поширилась у народі, стала повстанським гімном.
Гей на півночі, на Волині
| Гей на півночі, на Волині, Там, де створилася УПА, Там вже воскресла Україна І залунала свобода. Там вже воскресла Україна І залунала свобода.Про контингенти там не знають, Живуть там люди, мов в раю, Бо за цю волю, за свободу Волинь пролляла кров свою. Горіли села і містечка, |
Упав як лицар України, На полі слави як борець, Ціле життя страждав по тюрмах Геройська смерть сплела вінець.Прощай, герою України, Прощай, наш друже дорогий, Твої діла нам незабутні, А твій наказ для нас святий. |
Сестра в селі рідненькім плаче, Щодня виходить за село: Чи не приїхав брат додому, Чи не побачить ще його…Не плач сестричко, не журися, Поглянь у синю далечінь — Твій брат умер, та жити буде В піснях майбутніх поколінь! |
