8 квітня минає 10 років з дня трагічної смерті в Іраку репортера Reuters Тараса Процюка.
8 квітня о 16.00 у Києві в церкві Св. Василя Великого (Львівська площа) відбудеться панахида на честь Тараса. Запрошуються всі хто знав, пам’ятає чи просто хоче помолитись за Тараса.
На рубежі 80-х і 90-х років XX-го століття Тарас навчався у кількох вищих навчальних закладах СРСР, проте жодного з них не закінчив. Із Космічної академії в Ленінграді Тараса Процюка особистим наказом міністра оборони було виключено за місяць до закінчення останнього п’ятого курсу — за український націоналізм. Тоді, у 1980-ті, Тарас із друзями видавали усім бажаючим намальовані власноруч українські паспорти. Тарас — активний учасник студентського руху початку 90-х років.
Вільно розмовляв українською, російською, польскою, англійською, сербською, хорватською мовами, мовою фарсі.
На початку 1990-х якийсь час працював відеоператором на американську телекомпанію Сі-Ен-Ен (англ. — CNN) та британську Скай (англ. —Sky).
Із середини 90-х рр. і до загибелі — відеооператор британського міжнародного інформаційного агентства «Рейтер» (англ. — Reuters), приквартирований до українського бюро в Києві. Після 2000 р. у зв’язку зі скороченням штату українського бюро Процюка було переведено до східноєвропейського бюро агентства у Варшаві (Польща).
Він знімав на відео московські заворушення 1993 р. і розстріл «Білого дому» в Москві, військові конфлікти на теренах колишнього СРСР ( Нагірний Карабах, Придністров’я, Чечня ), на теренах колишньої Югославії ( Боснія, Косово, Македонія ), на Близькому Сході, в Кашмір і Афганістані. Отримав поранення і був контужений.
Активно висвітлював в Україні громадянську акцію «Україна без Кучми» і надавав свої відеоматеріали українським телеканалам, які не могли через цензуру знімати відеозаписи цих подій й об’єктивно їх висвітлювати.
У червні 2001 р. в якості телеоператора «Рейтера» знімав візит до України (Львів, Київ) Папи Римського Івана Павла II.
8 квітня 2003 р. в столиці Іраку м. Багдад з балкону одного з номерів висотного готелю «Палестина» Тарас Процюк здійснював відеозйомку військової операції американської армії. Внаслідок прицільного гарматного пострілу з американського танка по готелю Процюка було смертельно поранено. 35-річний Тарас помер дорогою до лікарні. В результаті пострілу загинув також телеоператор іспанського телеканалу Telecinco Хосе Коусо (Jose Couso), який перебував із Процюком в тому ж приміщенні. Поранення дістали також троє співробітників агентства «Рейтер»: шеф бюро вПерській затоці, ліванець Саміа Нахул (Samia Nakhoul), фотограф Фалех Хебер (Faleh Kheiber) і технічний співробітник Пол Паскаль (Paul Pasquale).
17 квітня 2008 р. друг Процюка, відомий український журналіст Микола Вересень в інтерв’ю інтернет-виданню «Главред» заявив:
«Я розумію того сержанта, який сидів у тому танку. Я не можу влізти йому в голову і в голову Тарасові. Але як людина, яка була на війнах, можу точно сказати, що насправді дуже боїться сержант. Він їде і дуже боїться, що в нього хтось вистрелить. Це — війна. Інстинкт самозбереження ніхто не скасовував. Усі журналісти, які були тоді у готелі, полізли на дах. Тарас завжди любив мати ексклюзивні кадри, тому міг подумати: „Всі з тієї точки знімуть“ і не пішов на дах, залишився в номері, де і поставив камеру. А той сержант у танку, напевно подумав: там на даху дофіга віддзеркалюється лінз, значить, це — не снайпери і не наводчики. Солдат побачив окремий відблиск у вікні і, рятуючи своє життя й життя тих, хто їде позаду, вистрелив»
