Малим Тарас Шевченко любив малювати вугіллям і крейдою – малював те, що бачив навколо себе. Сюжети не вигадував, бо любив реальність. А от коли днями його згадували, реалізму дотримувалися не всі…
У ці дні поета й художника оригінально вшанували на землі українського Криму. Могли б декламувати українські вірші великого Кобзаря, проте вирішили за краще мовчки малювати.
І малювали учні у Севастополі на міському конкурсі, присвяченому 199–річчю від дня народження Шевченка… метеликів, котиків і “єгипетських богинь”, причому у… російських кокошниках на головах. Не дивуйтеся: саме так радісно описує “Севастопольская газета” виконання вказівки, спущеної “згори” – про святкування шевченківських днів у Криму. Одна дев’ятикласниця намалювала яскраво–синіх метеликів і пояснила: “Мы с преподавателем начали обдумывать идею. В итоге я все же выбрала свою идею рисунка — это бабочки. В жизни Тараса Шевченко было много радости (де тільки це побачили?! –А.К.), и бабочки ассоциируются как раз с его жизнью”.
Інша розповіла: “Я рисую котенка, который пьет молоко. Из какого произведения — не знаю, мы с мамой так придумали”. Третя ж приголомшила усіх зізнанням: “Я рисую украинку будущего. Она приехала из дальней страны в Украину на ПМЖ. У нее на голове кокошник и фартук, а в руках она держит рушник. Вокруг нее ореол и он обозначает ее мощь. Сзади этой женщины видны украинские поля, деревья и птичка”. Ще й додала: “Это Оранта, египетская богиня”. А як відомо, Оранта – не з язичницького Єгипту, а з християнських традицій зображення Божої Матері – зі здійнятими у молитві руками…
Вустами дитини іноді робляться передбачення долі. Чому малій кримчанці “мощная украінка будущєго” бачиться саме у традиційному російському головному уборі – кокошнику, який у Росії ще називають “кокошка”, “кокуй”, “златоглав”, “наклоннік” або “шеломок”?
Зрештою, головне запитання до організаторів конкурсу, який варто назвати “зробили аби було”: як в українському Криму вивчають українську літературу в цілому і Шевченка зокрема, щоб навіть до такого конкурсу були намальовані метелики, які “сімволізіруют счастьє в жизні Шевчєнко”, коти з мисками і “украінкі будущєго в кокошніках”?
До речі, уродженець Черкащини Шевченко сам в Криму ніколи не бував (з–за поліцейського обмеження пересування), хоча й мріяв про це. Тому коли робив малюнки на кримську тематику, спочатку глибоко вивчав історію півострова, костюми, типи облич й архітектури, консультувався з фахівцями. Так з’явилися його портрети ханів Іслам–Гірея і Шагін–Гірея, картини “Дари в Чигирині” (про візит кримчаків для гетьмана 1649 року) та “Богдан Хмельницький перед кримським ханом”. Не так нині малюють… Хтось може скаже, що головне – щоб Тараса Шевченка хоч не плутали з Андрієм Шевченком. Бо тоді почнуть малювати з футбольним м’ячем або поруч з міністром Королевською. Звісно, можна було б посміятися, якби не було боляче. Бо інші наші сусіди, поляки, у таких випадках задумуються: “Камо грядеши?” Тобто, куди ми йдемо, земляки?..
Джерело: Прес-Центр
