На цьому фото Михайло Гаврилко - за роботою скульптора, у перерві між боями. Роман Коваль надзвичайно вдало обрав персонажа, гідного наслідування - українця, який любить мирну працю, але у тяжку для Вітчизни хвилину вправно володіє шаблею...
Вечір пам’яті воїна-митця Михайла Гаврилка відбувся 10 лютого 2013 р. у Національній спілці художників України. Вів вечір Василь Шкляр.
Відкрив вечір піснею “Як прощався стрілець зі своєю ріднею” кобзар Тарас Силенко. Василь Шкляр у вступному слові сказав: “Серце мого товариша буває теплим, буває занадто гарячим, коли він пише про борців за волю України, а буває і крижаним, коли пише про ворогів нашої нації. У горнилі своєї кузні Коваль перековує хохлів на українців, як колись Михайло Гаврилко у фрайштадському таборі Шевченковим словом перетворював малоросів на сірожупанників, які 1918 року повернулись в Україну зі зброєю в руках захищати віднайдену Батьківщину”.
Член-кореспондент Національної академії мистецтв, народний художник України Василь Перевальський оголосив, що Національна спілка художників України постановила підтримати подання Асоціації українських письменників про відзначення Романа Коваля Національною премією ім. Тараса Шевченка за написання унікальної книжки про громадський і творчий подвиг скульптора Михайла Гаврилка і зачитав відповідне подання голови Спілки, народного художника України, академіка Академії мистецтв України, лауреата Національної премії ім. Тараса Шевченка Володимира Чепелика.
Високо оцінив номіновану книжку і доктор мистецтвознавства, академік Національної академії мистецтв Олександр Федорук. А член Національної спілки письменників України Ольга Страшенко, яка у той день святкувала свій день народження, прочитала вірш про Михайла Гаврилка.
Неля Франчук проспівала пісню “Я усміхнусь тобі” (сл. Оксани Пахльовської, музика Нелі Франчук), а Гриць Лук’яненко – стрілецьку пісню “Повіяв вітер степовий”.
Категоричний був виступ скульптора Михайла Горлового: Гаврилко – геніальний скульптор, а книжка про нього заслуговує Шевченківської премії!
Підійшов до мікрофона і Романа Коваль. “Якби Михайло Гаврилко та його однодумці здобули Українську державу, – сказав він, – які б творчі ужинки святкував наш народ, скільки б підстав для гордості з’явилося! Та перемогла Росія, відтак і немає в нашій столиці Тараса Шевченка за проектом його вірного сина Михайла Гаврилка! Не могли просякнуті монархізмом і московським “єдінообразієм” допустити, щоб у Києві вознісся пам’ятник на пошанівок не тільки Шевченкові, а й українцям, що, ввібравши його вогненне слово, стали до боротьби за волю… Завойовники намагалися вкрасти в нас пам’ять про Михайла Гаврилка, вірного Шевченкового сина і гордого онука Святослава: нищили його пам’ятники, спалили не тільки малюнки, але і його самого. Але він з нами! Він серед нас! Не вдалося Москві розірвати історичну пам’ять. І ми сильні покладами духу наших дідів і прадідів!”
Відбулася і прем’єра двосерійного документального фільму “Стеком і шаблею” та зустріч із режисером Володимиром Бондаренком та Володимиром Пащенком, який у постановочних сценах зіграв головну роль.
У завершальному слові Роман Коваль щиро подякував родині Михайла Гаврилка, насамперед його онукові – професорові Орестові Абрагамовичу, роль якого у виході книжки і фільму величезна.
Організаторами вечора пам’яті геніального митця виступили Національна спілка художників України, Історичний клуб “Холодний Яр”, Мистецьке об’єднання “Остання барикада” і Всеукраїнський комітет захисту української мови.
У той же день і Національна спілка кобзарів України, членом якої є Роман Коваль, також підтримала подання Асоціації українських письменників. У поданні до Шевченківського комітету голова Спілки, народний артист України, професор Володимир Єсипок написав: “Подвижницька діяльність Михайла Гаврилка на початку ХХ століття призвела до потужного розвитку українського мистецтва і національної свідомості на всіх теренах України. Як і Михайло Гаврилко, Роман Коваль популяризує борців за волю України, багато зробив для кобзарознавчої науки і втілення в життя пророчих слів Кобзаря Тараса Шевченка. Роман Коваль уже визнаний українським суспільством як видатна людина нашої епохи. Тому вважаємо, що буде справедливо, взявши до уваги весь спектр багаторічної самовідданої діяльності Романа Коваля для розвитку Української держави, відзначити книжку “Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею”, яка є вершиною його творчості, найвищою Національною премією ім. Тараса Шевченка”.
Прес-служба Історичного клубу “Холодний Яр”
