Воїни Сірої дивізії Дієвої Армії УНР
Полковник Армії УНР Василь Хомич Прохода народився 25 грудня 1890 року на Кубані. Там в 1906 році скінчив 4-клясову горожанську школу та працював у мирового судді. В 1910 р. переселився з матір’ю в Оріхів на Запоріжжі, де в 1912 р. склав іспит за 6 кляс реальної школи та вступив до 51-го пішого Литовського полку в Симферополі. В 1914 році витримав іспит для підвищення до ранги хорунжого та відійшов на австро-угорський фронт. В 1915 р. в бою проти мадярів попав до австрійського полону. В таборі полонених старшин російської армії спершу в Терезині (Чехія) разом з хорунжим Костем Курило та іншими був основником «Малоруской» бібліотеки та драматичного гуртка. В 1917 р. ці гуртки в національно-культурній співпраці з Союзом Визволення України були одними з перших, які включились до українізації старшинського табору в Юзефові.
Як напівінвалід виїхав Василь Прохода в квітні 1918 р. в Оріхів на Запорожжі, де оживив діяльність «Просвіти». З прибуттям в Україну Сірої Дивізії, вступив у вересні 1918 р. до 1-го її полку, як полковий осаул, і брав участь в бойових діях дивізії до Луцької катастрофи в травні 1919 року. Звільнившись з польського полону, прибув до Кам’янця Подільського, де у вересні-листопаді приймав активну участь у формуванні 4-го полку Сірожупанників 1-ої Рекрутської дивізії. В квітні 1920 р. Василь Прохода брав участь в організації 7-ої бриґади 3-ої Залізної дивізії та в її боях проти большевиків до липня, коли перейшов до 4-ої Сірої бриґади 2-ої Волинської дивізії. Там на становищі начальника штабу Сірої бриґади був був поранений в груди в бою під Сатановим на Поділлі.
В польському таборі інтернованих займався просвітянською діяльністю та писав «Записки до історії Сірих або Сірожупанників» в трьох частинах, що були опубліковані в збірнику «За Державність» та у воєнно-історичному журналі «Табор». В 1922-27 рр. закінчив Українську Господарську Академію та був в ній асистентом і лектором до 1932 р. Там, крім наукової чинности, приймав активну участь в національно-суспільній діяльності як голова Товариства кол. українських старшин в Чехії, староста Союзу Українських Соколів за кордоном, редактор і видавець часопису «Село» Українського Аграрного Т-ва академічного характеру.
У січні 1945 року заарештований радянськими органами біля Познані. Перебував у Лук’янівці. У серпні 1946 року був засуджений до дев’яти років таборів біля Воркути, потім перевезений до Комі АРСР (нині Республіка Комі). Пробувши 11 років в ув’язненні, 1956 року як громадянин ЧСР репатрійований до Пряшева.
царство небесне.