9 липня 1659 р. цілковитою перемогою українського війська над московськими зайдами завершилася Конотопська битва. Майже 30 тисяч московської солдатні були знищені козаками гетьмана Івана ВИГОВСЬКОГО. Недобитки ворожого війська панічно відкотилися з України, втрачаючи зброю, амуніцію і знамена.
Конотопська битва належить до числа тих визначних подій, про які варто пам’ятати з багатьох причин. Вона по праву стоїть поруч із такими військовими звитягами козацтва, як перемоги під Жовтими Водами, Корсунем і Пилявцями 1648 року чи під Батогом 1652 року.
Ця перемога здобута не масовим героїзмом, а насамперед військовою хитрістю, завдяки злагодженим діям гетьмана Івана Виговського та його союзника – кримського хана Мегмеда ІV Гірея. Однак Конотопська битва нині цікава історикам та громадськості не лише як сторінка воєнної історії, а й має важливе значення для розуміння суті політичних процесів, що протікали на українських теренах.
Битва під Конотопом наочно спростовує насамперед той міф, що після Переяславської ради 1654 року Україна стала буцімто єдиним цілим із Московською державою. Історична палітра взаємин двох країн насправді була щедро насичена найрізноманітнішими подіями, зокрема й військовими протистояннями.
Другий розвінчаний міф – про вічну ворожнечу українських козаків і кримських татар. Як бачимо, військова співпраця між ними мала місце й нерідко була доволі успішною.
Конотопська перемога є надзвичайно повчальною для усвідомлення феномену української сили та української слабкості. Адже у світовій історії знайдеться не так уже й багато прикладів, коли володар-переможець, справжній тріумфатор гетьман Виговський через два місяці після тріумфу безславно втрачає владу, до того ж під тиском найближчого оточення, своїх підлеглих.
У російській історіографії закріпився особливий погляд на тогочасні взаємини між Гетьманатом та Московією: там ідеться не про війну, а про «самовільну акцію» Виговського. Але ж Виговський був легітимно обраним гетьманом, його визнав і московський цар! Тож об’єктивно слід говорити про першу українсько-московську війну, що не обмежувалася битвою під Конотопом.
Ігор АРТЕМЕНКО – за матеріалами “Історичної правди”
