У історичній реконструкції бою часів Другої світової війни у Черкасах 9 травня масово взяли участь ті ж самі хлопці, які 30 квітня у Холодному Яру на Чигиринщині відновлювали події бою 20-х років між українськими повстанцями-гайдамаками та червоноармійцями й чекістами із заїжджого продзагону. Наші знову перемогли окупантів…
Історична реконструкція бою між солдатами Червоної армії та Вермахту, проведена у Черкасах 9 травня, порадувала масовістю задіяних “військ”, різноманітністю озброєння: від пістолетів, гвинтівок та автоматів — до кулеметів й мінометів, та наявністю техніки (“німці” навіть мали бронетранспортер, автівку та 5 мотоциклів). Бій на дніпровському узбережжі поруч з міською Долиною Троянд був коротким, але запеклим.
Як зізналися самі історичні реконструктори, вони не мали за мету відтворювати саме бій за Черкаси — адже ті події відбувалися абсолютно в іншу пору року. Натомість відтворили події, які гіпотетично могли відбуватися у травні 1945 року у будь-якій точці Європи — скажімо, у Німеччині або ж у Чехії. Цим зумовлюється і сюжет бою: німців на території їхнього гарнізону атакують радянські солдати. “Німці”-реконструктори до пізньої ночі 8 травня трудилися, будуючи біля Дніпра укріплення з бруствером з мішків, наповнених піском, ставили постову будку, підганяли техніку і… розставляли звукопідсилювальні музичні колонки. Тож коли перед початком демонстрації “бою” майданчик оточила сучасна українська міліція, яка відсікала зайвих людей від місця реконструкції, то просто перед строєм спецпідрозділу “Беркут” майорів червоний нацистський прапор з чорною свастикою і лунали бадьорі фашистські марші…
Фальшиві фашисти раділи недовго: їх винищили, як і справжніх колись давно у 45-му. Цікаво, що коли після бою коментатор оголошував, хто займався реконструкцією бою, то назвав столичний клуб “Червона зірка”, але чомусь абсолютно проігнорував місцевих реконструкторів. Насправді ж учасників з Черкащини було дуже багато — і “німецьких”, і “радянських” солдатів.
Богдан Кучеренко, який очолює чигиринську громадську організацію “Бастіон” і давно займається історичною реконструкцією, поділився з нами “військовими секретами” про те, хто приймав участь у “Долиннотрояндовій битві”.
- Тільки моїх хлопців з Чигирина було задіяно 28 чоловік, – розповідає пан Богдан. – Ще 25 реконструкторів було з Канева, 16 з Корсуня, троє з Кам”янки… Були і реконструктори з Черкас, Умані, Білогородки та Києва.
Сам Богдан Кучеренко у бою був солдатом Вермахту, кулеметником з МГ-42 у руках. Черкащани билися того дня як на боці “німецьких”, так і на боці “радянських” військ. Пан Богдан згадував про трьох кам”янчан — так от, це батько і два сини з родини Ляшків. Батько — директор кам”янського Історичного музею Юрій Ляшко, поруч з ними були були сини, студент Сергій і старший В”ячеслав, який працює вчителем. 30 квітня на реконструкції у Холодному Яру вони всі троє билися на стороні повстанців-холодноярців, які знищили більшовицький продзагін, а 9 травня у Черкасах були у гімнастерках червоноармійців і нищили нацистів.
- Власне, так було і в реальному житті, – розповідає Юрій Ляшко, який як музейник добре орієнтується в історії краю. Ті, хто в 20-і роки бився у Холодному Яру за незалежність України, а потім уцілів в часи репресій, під час Другої світової воювали знову. Були випадки, коли у Холодному Яру колишні гайдамаки розкопували свої схованки зброї, знову брали її до рук і партизанили проти німців. Були й ті, кого доля закинула по інший бік барикад…
Жив собі у Жаботині на Кам”янщині такий собі Іван Бик. Воював спочатку у гайдамацькому полку Холодноярської республіки, а під час Другої світової був мобілізований до Червоної армії. Бився на фронті проти фашистів хоробро, але коли повернувся, то подався до релігійної секти, аби його тільки ніхто й нікуди воювати не кликав. Сказав, що вдосталь пролив крові і більше цього не хоче…
Світлана КРАВЕЦЬ
