Марко Лукич Кропивницький (1840 -1910) — видатний український драматург, актор і режисер, один із фундаторів українського театру. У своїй творчості він послідовно обстоював принципи життєвої правди та критичного відтворення дійсності. Йдучи за І. Котляревським і Т. Шевченком, неухильно захищав і розвивав демократичні традиції у літературі й мистецтві.
М. Кропивницький написав 40 п’єс, серед них широко відомі: «Дай серцю волю, заведе в неволю», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Глитай, або ж Павук», «По ревізії». Він створив реалістичну школу сценічного мистецтва, основою якої були щепкінські вимоги до театру. Під керівництвом М. Кропивницького розпочали спою діяльність славетні актори М. Садовський, М. Заньковецька, П. Саксаганський. Назавжди ввійшли в історію театру неперевершені в його виконанні образи Бичка («Глитай, або ж Павук»), Виборного («Наталка Полтавка» Котляревського), Тараса Бульби («Тарас Бульба» за однойменним твором Гоголя) та багато інших.
Твори М. Л. Кропивницького, як відзна чав І. Я. Франко, «… запевняють йому в істо рії українського театру не тільки ім’я одного з його батьків, але також в історії нашого пи сьменства ім’я визначного драматичного автора».
М. Кропивницький відомий і як автор ліричних пісень «За сонцем хмаронька пливе», «Де ти бродиш, моя доле», «Соловейко».
Вся творча діяльність митця сповнена соціальної значимості, ідейної вагомості, художньої сили.