У гетьмана Мазепи особливого вибору не було...
Договір Мазепи з Карлом XII спирався на історичну традицію союзу України зі Швецією, що почалася за Б. Хмельницького та І. Виговського, він жив іще в пам’яті тодішніх державників-старшин. Швеція була смертельним ворогом Москви, під пануванням якої була Україна. Тож не диво, шо Мазепа шукав союзу з тодішньою могутньою і переможною шведською державою, далекою від українських кордонів, яка могла Україні допомогти, не маючи ніяких агресивних замірів щодо її території. Про це наглядно можна переконатися зі змісту другого українсько-шведського договору, що був підписаний 8 квітня н. ст. 1709 р. у Великих Будищах, коли до Мазепи й Карла XII прилучилися запорожці.
Хоч оригінал цього договору не зберігся, його можна реконструювати на основі точок, що їх подав Ґ. Нордберґ, та на основі “Виводу прав України”, що їх склав П. Орлик 1712 р.
У цьому українсько-шведському договорі від 8 квітня 1709 р. ясно з’ясована ціль: повне визволення України з-під Москви та привернення давніх козацьких прав і привілеїв. 31
До союзу Мазепи з Карлом XII поставився Михайло Грущевський дуже критично, але не менш об’єктивно.
Михайло Грушевський у своїх працях “Шведсько-український союз 1708 р.” та “Виговський і Мазепа”, стоїть на становищі, що шведсько-український договір не був “особистий каприз Мазепи, а як діло цілої старшинської верстви”, щоб визволити Україну з-під російської зверхности.
Більше того, “Швеція забезпечує Україні повну самостійність і незалежність… При тім Швеція брала на себе обов’язок боронити її свободу і незалежність від всяких можливих ворогів. Се була справді незвичайно корисна для України комбінація”, — пише Грушевський.
Під час Великої Північної Війни внук Карла X, молодий та енергічний Карло XII, переміг Польщу, примусив саксонського електора Августа II зрезигнувати з польського престолу, а на його місце наказав вибрати Станислава Лещинського та вирішив розгромити Москву. В таких обставинах “се не могло не відновити шведсько-українського союзу”, — пише Грушевський. Козацька старшина, пам’ятаючи українсько-шведські взаємини, мала намір відновити союз зі шведами, як це було п’ятьдесят років тому, тим більше, що всі попередні союзи з Кримом, Москвою, Польщею, Туреччиною та Семигородом себе не виправдали. Союз зі шведами під час Великої Північної Війни мав вигляди на успіх. Український нарід був дуже обтяжений податками й зазнавав знущань російського війська, так що навіть “найбільш покірливі перед московським панованням люде починали нарікати, що так далі бути не може”. На початку XVIII століття національна свідомість в Україні була далеко сильніша, як за Хмельницького; українська суспільність, визволившись від польських впливів, не була ще зрусифікована і з допомогою Швеції хотіла визволитися з-під російського панування. Більше того, Грушевський покликуючись на листи Пилипа Орлика, уважає, що старшина, усвідомивши, що цар хоче позбавити їх привілеїв, “була настроєна дуже активно і грала ролю чи не головну”, щоб відновити союз зі шведами. “Вона рішуче бажала використати даний момент в інтересах української політики, і Мазепі зовсім серіозно треба було рахуватися з можливістю, що коли він сам не стане на чолі цього перевороту, то старшина зробить його без гетьмана, проти царя…»
