10 березня в канадському Гамільтоні помер Микола Плав’юк – політичний діяч, який був останнім президентом Української Народної Республіки в екзилі.
Плав’юк народився 5 червня 1925 року в селі Русів (в даний час входить до складу Івано-Франківської області).
Під час Другої світової війни був активістом скаутського руху Пласт на Західній Україні. Після війни переїхав до Західної Німеччини, де отримав диплом Мюнхенського університету з економіки. У 1949 році емігрував в Монреаль і став активним членом української діаспори Канади.
В середині 60-х років він був одним з організаторів Всесвітнього конгресу вільних українців. У 1967-1969 роках був його генеральним секретарем, потім віце-президентом (1973-1978 роки) і, нарешті, президентом (1978-1981 роки). Був членом уряду Української Народної Республіки в екзилі.
Після смерті чинного глави УНР у вигнанні Миколи Лівицького Плав’юк став його наступником, займав посаду з 8 грудня 1989 року по 1992 рік.
Під час церемоніальної сесії Верховної Ради 22 серпня 1992 року в Києві Плав’юк офіційно передав свої повноваження і грамоту Державного Центра УНР першому президентові України Леонідові Кравчуку із взаємоузгодженим твердженням, що Українська Незалежна Держава, проголошена 24 серпня 1991 року є законною правонаступницею Української Народної Республіки.
18 травня 1993 Плав’юк було надано українське громадянство. Він був також удостоєний ордена князя Ярослава Мудрого I і II ступенів, ордена За заслуги III ступеня. З 1981 року і до смерті був керівником Організації українських націоналістів. Був одружений, мав двох синів і двох дочок. Проживав у Києві та Канаді.
Джерело Корреспондент.net
