4 січня 1873 року у Львові створено Наукове товариство ім. Шевченка – першу українську національну академію наук.
Об’єктивні передумови для виникнення Товариства в столиці Галичини створював, стимульований Шевченковою духовною спадщиною, поступ українського національного відродження за обставин заборон українського розвитку на теренах царської Росії ( зокрема після Валуєвського циркуляру1863 ). Упродовж більшої частини історії Товариства, його структуру визначали три секції:
-
Історично-філософська
-
Філологічна
-
Математично-природописно-лікарська.
Особливий науковий та організаційний поступ здійснено під головуванням Михайла Грушевського (1897-1913): великого розмаху набрав випуск численних серійних і монографічних видань, придбано декілька великих будинків, розпочато створення музеїв, бібліотеки та архівів.
Академічний статус Товариства закріплено запровадженням елітарного корпусу провідних вчених- дійсних членів Наукового товариства ім.Шевченка, до якого крім видатних подвижників української науки приєднано велику когорту славетних вчених Європи. У цей період з’явилось ряд фундаментальних збірок та монографій, пов’язаних зі студіями української історії, словесності та етнографії (зокрема багатотомна “Історія України-Руси” Михайла Грушевського).
Інтелектуально-організаційне осердя Наукового товариства ім.Шевченка в період тогочасного, дуже плідного етапу діяльності Товариства, створювала «золота трійця» в особі Михайла Грушевського (голова Товариства, історик), Івана Франка (голова Філологічної секції) та Володимира Гнатюка (науковий секретар, наукові зацікавлення -фольклор і етнографія).
За матеріалами з Вікіпедії.
