В листопаді 1997 р. був виданий указ Президента України Л.Кучми “Про День української писемності та мови ”.
В ньому сказано про те, що за ініціативою громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства встановлено в Україні День української писемності та мови, який відзначається щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця.
“Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця”.
Перша українська газета
У першому томі “Енціклопедія історії України” від 1969 року на 387-й сторінці значитьься наступне: “Львівська газета” – перша газета на Україні видавалася у 1778 році у Львові французькою мовою раз на тиждень. Єдиний комплект, що зберігся , налічує 51 номер ( з 1 січня по 19 грудня ). У цій газеті друкувалася політична інформація, хроніка, оголошення, списки книг, що вийшли друком, тощо. Насправді автори енциклопедії допустилися помилки або ж написали так в угоду російським дослідникам, які видання перших газет на терені всієї імперії пов’язували з іменем Петра Великого …
Якщо “ Львівська газета” видавалася французькою мовою, то перші газети у Великій Україні видавалися українською. Нагадаємо свідчення сучасників періоду розбудови козацької держави Богданом Хмельницьким. Зокрема, арабський мандрівник, архидиякон Павло Алепський ( Халепський ), який разом із своїм батьком антіохійським патріархом Макарієм побував в Чигирині у 1655 році, писав, що багато мешканців міста, навіть жінки і діти, уміли читати. При монастирях і церквах діяли початкові школи, а в будинках козацької старшини практикувалося навчання вдома.Сірійських гостей вражала кількість книг в козацьких родинах.
Звідки вони взялися? Наведемо дані з досліджень українських вчених останнього часу. Зокрема в “Енциклопедії істоії України” 2004 року в другомі томі на 478 сторінці відзначається:”… Протягом 1574 – 1648 рр.на Україні працювало 25 друкарень, із них 17 належали українцям і видавали книжки українською мовою. На відміну від Росії, де в цей час існувала лише одна державна друкарня в Москві, друкарні в Україні розвивалися децентралізовано – в 17 місцевостях, з них 7 у селах! Навіть у Гадяцькому договорі за 1658 рік відзначалося, що в Україні буде діяти в необмеженій кількості ( “скільки потрібно “ ) шкіл, колегіумів, друкарень і що можна буде друкувати “скільки потрібно” книг світських та релігійно-повчальних. Ретельно вивчивши мережу книгодрукування , українські вчені, зокрема П.М.Федченко родом з с.Носачів, Смілянського району ( “ Преса та її попередники”, К.1969 р. ), П.С.Федоришин, ( “ Преса і українська державність ”, Теронопіль, 1996р.). А.Животка ( “Історія української преси”, К.1999р.), зробили висновок, що зародки української преси існували ще за часів Хмеля, а особливо вона активизувалася в період гетьмана Івана Виговського. Саме у 1657 – 1659 роках під час друкування в Чигирині гетьманських Універсалів вміщувалися не тільки укази і розпорядження, а й різні поточні відомості. А отже, видання виконували роль засобів масосової інформації. Звичайно, вони не мали періодичності, певного постійного формату, передплатників, але вони несли основні ознаки газети – інформацію про роботу владних структур, про життя мешканців козацької держави. Відразу ж після приєднання України до Росії майже всі друкарні в Україні були закриті, а друкування українською мовою книг та газет було заборонено. І, власне, газетна справа в Україні починає розвиватися в середині XVII століття. І лише в другій половині XIX століття в Україні починають з’являтися газети українською мовою. Першою з них у підросійській наддніпрянській Україні була газета “ Хлібороб ”, яку після виходу п’ятого номеру було закрито. Лише сім місяців протрималась в Києві щоденна “Громадська думка”, під редакцією нашого земляка Федора Мутушевського ( народився у Смілі, а навчався у духовній школі і пізніше вчителював – у Черкасах). Більш пощастило газеті “Рада”, яку видавав у Києві за допомогою того ж Федора Матушевського, уродженця с.Пальчик, Катеринопільського району Сергія Єфремова та інших патріотів України ще один наш земляк ( мав садибу родового помістя у Кононівці на Драбивщіні) Євген Чикаленко – всеукраїнська газета “Рода”проіснувала з вересня 1906 року по серпень 1914 року.І лише після лютневої революції стався справжній вибух видання україномовних газет. В одному з перших номерів ( 4 травня 1917 року ) уманська газета “Вільна Україна” писала:” Випускаємо нашу вільну газету нашою українською мовою. Робимо це на те, щоб все, що в ній пишеться, міг зрозуміти у нас, на Україні, всякий письменний й неписьменний. На нашій мові вже багато виходило перше і тепер буде виходити багато газет та книжок усяких:писали і пишуть по нашому багато освічених людей – славних письменників та учених наших. Дехто озивав нашу прекрасну мову мужичою й сміявся з нас. Але це говорять або свідомі наші вороги, які повік хотіли зоставити нас темними, щоб до кінця віку збиткуватись та панувати над нами, або темні люди, таки ж часто наші перевертні, недоуки. Та сміятись тепер не посміють над вільним та великим ( тридцять мільонів нас!) народом. Є тільки вільний Український народ і Українська моіва. Хто хоче в злагоді і добрі з нами жити, той мусить поважати нашу честь і наше ім’я. Повинні і ми самі високо ставити свою честь і своє національне ім’я. Бо смішний і нікчемний той, хто сам із себе сміється, хто топче в болоті ясне та чисте ім’я свого народу. Не вартий він ні доброго слова, ні самої свободи. Ніколи вона не засяє ясним сонцем над головами пахолків та запобігливих лакеїв, що ласки шукають у когось під столом на кухні ”.
Так від перших козацьких повідомлень до сучасних періодичних видань пройшла славний і нелегкий шлях наша українська преса – переслідувана, але нескорена. Від самого дня свого зародження вона служила і відстоювала інтереси українського люду, служила козацькій справі, утвердженню українськоїдержавності.
Тетяна КАЛИНОВСЬКА
Петро ЖУК
