У перші дні січня 1919 року, коли в УНР розпочалася грошова реформа, єдиними засобами платежу на території України було проголошено національну валюту – гривні й карбованці, віддруковані за часів Центральної Ради, Гетьманату та Директорії. Російські рублі царського та Тимчасового урядів «прирівнювалися по курсу» до паперового сміття, натомість українські банкноти мали отримати солідне підкріплення у вигляді мідних, срібних і золотих монет. На найдрібніші монети вирішено було пустити мідь з повалених пам’ятників російським царям, на крупніші ж за номіналом – збирали срібло й золото. Причому зображення Центральної Ради мало прикрасити срібні монети, а на золотих готувалися чеканити портрет Великого Кобзаря – Тараса Шевченка, яким завжди гордиться не лише рідна Черкащина, а й вся Україна…
На жаль, здійснитися тій реформі не судилося з-за окупації України московськими більшовиками… Проте золота монета з профілем Тараса Шевченка таки з’явилася у обігу в березні 1997 року – портрет геніального пророка нації відчеканили поруч із зображенням мандрівного кобзаря і його поводиря біля української хатини на золотій (900-ї проби) 200-гривневій монеті вагою 15,55 грама. В сучасній Україні гривня остаточно «вкорінилася» як національна валюта від січня 1992 року, коли було підписано до друку перші купюри в 50 і 100 гривень – з Грушевським і Шевченком на них…
Як відомо, за життя Тарас Шевченко ніколи не мав удосталь грошей. Та у наш час паперові купюри із його зображенням є у обігу не тільки в Україні, де нашого земляка зображено на 100 гривнях, а й у самопроголошеній «Придністровській Молдавській Республіці». Фейкова «республіка», яка перебуває під цілковитим патронатом і контролем Росії, досі намагається імітувати «дотримання інтересів багатонаціональної громади». Зокрема, саме тому на купюрі у 50000 рублів зразка 1993-97 років були портрет Богдана Хмельницького і пам’ятник Шевченкові у Тирасполі, а на 50 придністровських рублях під час двох наступних реформувань незмінно малюють портрет Тараса Шевченка. З тією ж метою написи на купюрах окрім російської дублюються молдавською та українською мовою. Але тут бачимо приклад просто-таки містичного казусу: у 1994 році придністровські сепаратисти написали назву свого «банку» на купюрах в україномовному варіанті як «ПрІднІстрІвський» замість «Придністровський», а під час реформи 2014 року спробували виправитися і написали на грошах «ПриднЕстровський республИканський банк» замість «Придністровський республіканський». Мова Великого Кобзаря так і не піддалася викрутасам проросійських «гібридів»…
Олександр БРАВАДА
