Малюнок художника Олега Шупляка - у ньому "зашифровано" потрет композитора Миколи Леонтовича, автора знаменитого на весь світ "Щедрика"...
Одним з найбільш шанованих свят в Україні завжди було Різдво, або Коляда (давніше, дохристиянське свято). Щоб відповісти на питання, як святкувати Різдво Христове, потрібно зрозуміти саму сутність цього дуалістичного торжества. У ньому змішалися язичницькі відгомони народження нового сонця і християнська легенда про появу на світ Сина Божого. Такими паралельними мотивами і пояснюється багатство обрядів, традицій нашого народу, в яких є місце і задобрюванню духів померлих родичів, і ворожінню, і побажанням на майбутній рік, і релігійним молитвам, і посту до першої зірки. Як же потрібно святкувати цей великий день, щоб не порушити традицій предків і забезпечити прихильність фортуни на майбутній рік.
Традиції святкування Різдва в Україні
Про те, як святкують Різдво в Україні, написано багато. Етнографи та історики, починаючи з ХІХ століття, збирали матеріал, завдяки якому ми можемо при бажанні відродити багато традицій, втрачених за минуле століття. Але, на щастя, дещо збереглося в наших сім’ях і до цього часу, дбайливо передаючись від бабусь – онукам.
Традиційно готуватися до Різдва починають напередодні, адже 6 січня – Святий вечір, коли за пісним, але багатим столом повинна зібратися вся родина. За кілька днів перед цим все вимивалось і вичищалось, житло прикрашали святковими рушниками, солом’яними оберегами (павуками), вносили і ставили на покуті (святий кут) дідуха – сніп пшениці, вигадливо прикрашеного стрічками.
Страви на різдвяному столі
Звичаї на Різдво припускають, що господині з ранку будуть займатися приготуванням 12 пісних страв. Це можуть бути борщ з грибами, вареники з різноманітною начинкою, пиріжки, рибні страви і багато іншого.
Але головними в цей вечір були і залишаються зараз кутя та узвар. Кутя повинна була бути багатою – з пшениці, з маком, медом, горіхами. Зараз в неї часто додають родзинки, курагу, цукати, але основний інгредієнт – пшениця – залишається незмінним. Ті, хто варить її з рису, роблять дуже грубу помилку, адже з рисової крупи традиційно готували поминальне пригощання – “коливо”, а такій страві не місце на святковому столі, присвяченому народженню Христа.
У цей день дорослі не їли до сходу першої вечірньої зорі, що символізує появу на світ Ісуса і сяйво Віфліємської зірки. Дітям дозволялося трохи поїсти в обід. До вечора всі члени сім’ї в святковому одязі збиралися за столом, заставленим стравами.
Традиції на Різдво в Україні наказували главі сімейства обов’язково “сховатися” за блюдом з пиріжками і запитати у дітей, чи видно його. На це діти повинні були відповісти, що не видно, і тоді глава сімейства бажав, щоб в будинку завжди був достаток, щоб за пирогами не було видно столу. Починали трапезу з спільної молитви, і кожен спочатку брав кутю, а потім приступали до інших страв. У деяких регіонах було прийнято першу ложку куті підкидати до стелі (приносити жертву духам померлих родичів, які незримо присутні на вечері).
Колядки
Далі святкування Різдва в Україні виходило за межі сім’ї, адже після вечері діти і молодь збиралися групками, щоб продовжити його в кожній хаті, де починали колядувати – ходити по хатах із зіркою і виконувати обрядові пісні – колядки, наприклад:
Добрий тобі вечір,
Пане господарю,
Радуйся, радуйся, земле,
Син Божий народився.
У цих піснях колядники розповідали про чудову подію, що сталася в цю ніч, бажали щастя і здоров’я господарям – а натомість отримували щедре частування. Вважалося, що потрібно зайти до всіх, інакше в будинку, куди не ступила нога колядників, не очікувати радості.
Близько півночі всі поверталися по домівках, щоб “не поневірятися по світу” весь майбутній рік, а наступний день приносив щедре, але вже скоромне застілля і продовження гулянь: зимові розваги, вертепи, візити до родичів тривали 12 днів – так звані Святки (до самого Хрещення ).
