Українська діаспора вшанувала пам’ять жертв політичних репресій в «Тюрмі на Лонцького» у Львові. Понад сто учасників X Світового Конґресу Українців (СКУ) із 20 країн світу відвідали Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького».
Президент Світового Конгресу Українців Євген Чолій зазначив важливість місії музею, «бо він допомагає нам не забувати тернистий шлях до незалежності і зобов’язує віддано працювати для добра українського народу».
Панахиду на в’язничному подвір’ї відслужив Голова Центру військового капеланства отець Степан Сус.
“Тут катували і мучили тих, хто називав себе українцями. Мучили їх за те, що вони намагалися бути вірними своєму народу, своїй культурі, традиції, тоді, коли держави як такої не існувало. І сьогодні ми творимо для них пам’ять, щоб ці злі моменти історії ніколи більше не повторилися. Ми повинні бути разом одним народом однієї традиції незалежно від того, в якій частині світу ми проживаємо”, – зазначив священнослужитель.
Делегатів вітали Директор музею Руслан Забілий та заступник директора Центру досліджень визвольного руху Аліна Шпак.
Директор музею Руслан Забілий наголосив, що «музей є важливою ланкою в творені національної політики пам’яті. Між іншим завдяки йому українське суспільство може успішно подолати наслідки тоталітаризму, а українці стати ближчими і зрозумілішими світовій спільноті».
По закінченню молитви люди піднялись на другий поверх тюрми для спілкування та знайомства між собою та екскурсії музеєм.
“Жахливо, в яких умовах утримували людей лише за їхні політичні та життєві переконання, – прокоментувала побачене українка з Австралії Євгенія Шольц”.
“67 років тому у цих мірах утримували мою матір, — сказав голова організації українців Іспанії Юрій Чопик. – Моя бабця і мамин брат носили передачі. Звідси маму відправили у табори. Вона повернулась і я дякую матері і батьку, що вони навчили мене любити Україну і боротися за неї. На уроках у наших суботніх школах ми розказуємо молодому поколінню про те, що було. Намагаємось зробити так, щоб вони не розчинились у чужому середовищі”.
www.cdvr.org.ua
