Два роки тому, 11 липня 2011 року перестало битися серце справжнього патріота України – Руслана Зайченка – одного із лідерів УНА-УНСО, учасника війни у Придністров’ї, одного із очільників акції «Україна без Кучми» на Черкащині, політв’язня у справі 9 березня 2001 року. Похований у рідному місті – Черкасах.
Сьогодні на могилі Руслана Зайченка зібралися, щоб вшанувати його пам’ять, близькі та друзі. Після поминальної літургії заспівали Марш УНСО – співав і отець Назарій…
Довідка
Руслан Зайченко жив у Черкасах з 1973 року.
У 1980 році закінчив Черкаську СШ №5.
Восени 1989 року став одним із фундаторів Черкаської обласної організації СНУМ. У червні 1990-го обраний головою Черкаської обласної організації Української Міжпартійної Асамблеї (з вересня 1991-го — Українська Національна Асамблея – УНА).
1990 – брав участь в акції реєстрації громадян України, відродження козацтва на Черкащині, «ланцюзі злуки», студентському голодуванні.
1992 – брав участь у «поїзді дружби» до Криму.
1992 – брав участь у молдавсько-придністровському конфлікті на боці Придністров’я, стрілець УНСО ПМР.
18 липня 1995 року – учасник поховання Патріарха України-Руси Володимира Романюка.
Учасник протестного голодування проти незаконної заборони УНА-УНСО.
Багаторічний голова Черкаської обласної організації УНА (УНА-УНСО), останні роки — глава виконкому партії УНА.
Один із керівників акції «Україна без Кучми» на Черкащині, координатор охорони наметового містечка в Києві. Відбував покарання за сфабрикованою справою «9 березня». Рішенням Парламентської Асамблеї Ради Європи у вересні 2003 року визнаний політв’язнем.
2004 — координатор походу сумських студентів на Київ, один із організаторів громадянської компанії «Пора!». Керівник охоронних підрозділів Помаранчевої революції.
Указом Президента України нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Урядом Придністровської Молдавської Республіки нагороджений медаллю «Захисник Придністров’я» (рос. «Защитник Приднестровья»).
