Михайло Сиволап під час чергових археологічних розкопок
Археолога Михайла Сиволапа звільняють з Черкаського національного університету ім. Хмельницького. Зараз він перебуває у відпустці, однак заява на звільнення вже написана.
Науковець став заручником з’ясування міжгрупових та міжособистісних стосунків, які мають місце в інституті історії і філософії, повідомляє “Прочерк”.
За словами доктора історичних наук, професора ЧНУ Віталія Масненка, звільнення Михайла Сиволапа буде втратою для університету.
“Він за своєю природою справжній науковець, фахівець-археолог, – зазначив доктор історичних наук Масненко. – Причому, його знають не лише в Україні, а й за кордоном, бо регулярно запрошують на міжнародні наукові конгреси”.
За словами професора, Сиволап уже давно міг стати доктором наук, бо цілком відповідає цьому рівню, але є занадто вимогливим до самого себе
“Мовляв, має досліджених 700-800 пам’яток, а для захисту треба щонайменше дві тисячі, – розповів Масненко. – А тоді виявляється, що поряд захищаються люди, які мають усього 100-200 досліджених пам’яток. А нещодавно одна “пані від науки” захистила кандидатську дисертацію по одній знахідці”.
Досягненням Сиволапа називають і створення в навчально-науковому інституті історії і філософії музею археології.
“Там близько 30 тисяч пам’яток, – наголосив професор. – Це унікальний музей, однак є проблема в його оформленні. Потрібно ж відповідне приміщення, співробітники, внесення до держреєстру. Всього цього Михайло Павлович добивався роками”.
Сам Михайло Сиволап відмовився повідомляти причини свого звільнення з університету, але зауважив, що на жодні конфлікти з керівництвом не йшов.
“Найбільше мені буде шкода музею археології, який я створював 14 років, – підкреслив науковець. – Нині я там являюся директором на громадських засадах. І дуже сподіваюся, що після звільнення не буду відсторонений від роботи в цьому музеї. Готовий там працювати на громадських засадах і далі”.
Від “Козацького краю”: журналісти нашої редакції давно знають і щиро шанують пана Сиволапа. Сподіваємося, що в нашій країні ще є шанс для розумних рішень. А в даній ситуації розумним було б зберегти для науки щирого патріота свого краю, справжнього історика та археолога, на якого рівняються не тільки його студенти, а й кожен, хто поважає історію свого народу…
