День Святого Миколая (також Свято Святого Миколая, у народі — День Миколи, Зимовий Миколай) — це день святкування та вшанування пам’яті Святого Миколая у католиків та православних. В Україні, за традицією, в цей день батьки вночі кладуть дітям подарунки під подушки, зберігаючи у таємниці свою причетність до подарунків, для того, щоб діти вірили у чудо, звершуване святим Миколаєм і вчилися милосердя у святого.
В пам’ять про милосердя Святого Миколая, в цей день відзначається Міжнародний день допомоги бідним.
Святий Миколай був багатою людиною і дбав про бідних людей тих часів. Найбільш імовірно, що традицію подарунків пішла від відомого випадку, коли один збіднілий чоловік не міг забезпечити своїх трьох доньок приданим. За тамтешніми звичаями, вони не змогли б вийти заміж, і, якщо б їм не вдалося знайти роботу, то довелося б стати повіями. Миколай, у той час ще не єпископ, дізнавшись про це, вирішує скористатись батьківським спадком щоб зарадити біді. Протягом трьох ночей він пробирався до убогої хатини та щоразу закидав крізь вікно у кімнату, де ночували сестри, шмат золота — на придане для кожної з дочок. Крім того, святий Миколай бажав, щоб ті три дочки не знали хто їм закидав це золото.
За цим прикладом батьки почали таємно класти подарунки своїм дітям, які вірили, що це — подарунки від Святого Миколая.
З часом діти почали писати листи святому, в яких перелічували добрі справи, просили пробачення за погані і писали, який саме подарунок хочуть отримати.
З Німеччини звичай розповсюдився на сусідні країни – Австрію, Нідерланди, Чехію, Словаччиину, Польщу, звідки він, ймовірно, перейшов на українські землі. Це підтверджується тим, що в Україні звичай класти дітям подарунки під подушку зберігся передовсім на Правобережній Україні, яка свого часу перебувала під Річчю Посполитою.
За давньою українською традицією, старші господарі села на свято збиралися, щоб зварити пшеничного пива. Влаштовувалася гостина, після якої всі весело з піснями їздили на санях довкола села.
На Харківщині існував звичай святкувати триденні Миколині святки, на які варили кутю і узвар, щоб у наступному році забезпечити врожай на жито й плоди. На всій території України влаштовували заздравні обіди на честь Миколая Угодника з приготуванням ритуального пива й медів. На Поділлі цього дня чекали «полазника» — чоловіка, який першим зайде до хати, що віщувало багатство й щастя протягом року. Також, через подвір’я мав пройти хазяїн, дати худобині їсти й привітати її словами: Дай, Боже, добрий день, щобись худібонька здорова була та й я з тобою ще й зі своєю дружиною!
На Київщині ґазда, прийшовши цього дня із церкви, брав миску зі свяченою водою, паляницю з грудочкою солі, квача з різного зілля, ішов кропити господу, худобу та збіжжя, примовляючи:
Святий Миколай, помилуй та сохрани нас від усякого лиха!
церква петра калнишевського
вільне козацтво холодного яру
Статистика відвідувань
Погода
З Днем Святого Миколая, Україно!
4 Відповіді на З Днем Святого Миколая, Україно!
Напишіть відгук
Пробачте, щоб відправити коментар, маєте увійти в систему.
Свіжий випуск
ТМ “Еко-Ферма”
Музейно-етнографічний комплекс “Дикий Хутір”
Світовий Конґрес Українців
Млини України
Туристична компанія “Від Краю – до Краю”
© 2011-‘2024’.Вільне Козацтво Холодного Яру
спасибі! вітаю зі святом вас і всю нашу громаду! хай і у вас і в нас все буде гаразд, хай Бог береже нас і всіх козаків світу і хай святий Миколай почастіше приносить приємні подарунки!
p.s. здається в старих степових (козацьких) казках оповідалося про те, що сам Бог і Спаситель людства в образі старого діда ходив по оселях і роздавав подарунки, часто разом з тими чи іншими святими.
до речі, наскільки я чув на Україні люди здавна вірили, що коли хтось дарує хороші подарунки, то Бог при цьому теж присутній (отже подарунок і від Бога теж). ця ж ідея відображена і у відомому виразі “ходить з Богом”, який вживали для характеристики людини, яка живе по вірі і творить хороші діла. тобто і святий Микола і дід Мороз, і прості люди-козаки, які дарують гарні подарунки – “ходять з Богом”.
ось ще про народні казки, в яких святі разом ходять з Богом по світу і дарують подарунки:
“Небезінтересною видається і українська казка, наведена А.Н.Афанасьєвим, у сюжеті якої мова йде про винагородження у царстві небесному за праведне та грішне життя. У цій казці Петро та Миколай (два ключники царства небесного) ходять разом (!), супроводжуючи Бога у його мандрівках по світу.”
“У фольклорі Петро і Павло найчастіше ходять у парі, супроводжуючи Бога, що має вигляд старого чоловіка. У народному оповіданні з Черкащини “Бог, Святий Петро й Павло” “волшебниця”, що хотіла обдурити Бога, Петра і Павла і була викрита Господом, “… як побаче старого чоловіка, то вже боїться його – дума шо то – Бог.”
“Сюжети оповідань, у яких діючими особами є Бог, Петро і Павло часто пов’язані з образом долі, з мотивом багатства / убогості. Опозиція долі – недолі також є однією з найважливіших у слов’янськый міфології. Бог разом із Петром та Павлом вирішують долі людей, наділяють їх багатством, вирішують їхню участь у царстві небесному. Петро і Павло ведуть постійний діалог із Богом, намагаючись зрозуміти принцип наділення сприятливою долею тих чи інших людей. Іноді св. Петро заступається за бідних. У деяких сюжетах має місце мотив протистояння Бога та Петра з Павлом щодо наділення тих чи інших людей сприятливою долею. Бог виступає заступником за людей, тоді як Петро і Павло уособлюють караюче начало. У народному оповіданні “Як не добре собі, то й людям не жич” (українське Полісся) Бог захищає урожай мужика, у той час як Петро та Павло, намагаються його знищити. Цікаво, Петро і Павло кличуть собі на поміч бурю: “Коли-б буря да вібіла її (пшеницю)”. У аналогічному сюжеті св. Миколай захищає урожай мужика, а св. Ілля намагається винищити його.”
http://www.etnolog.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=105&Itemid=58
Цікаво також, що святий Микола, Микола-хлібороб (він же – Микула Селянинович), як покровитель хліборобів, здавна був одним з самих шанованих святих на старій Русі, разом зі святим Юрієм (Єгорієм Хоробрим) – покровителем воїнів різних козачих військ і загонів. Знаковим тут є те, що подарунки дарує саме святий Микола – це відображає ту повагу, яка існувала до праці простого селянина-хлібороба-гречкосія, навіть у військовому середовищі. Про це пише і Вадим Кожинов:
“Уместно вспомнить здесь и о том, что еще один из важнейших героев русского эпоса, Микула (то есть Николай) Селянинович, носит имя святого, которому был посвящен древнейший из известных нам русских храмов, воздвигнутый при Аскольде. И трудно усомниться в том, что имена основных героев эпоса, создававшегося в течение длительного времени и при участии многих людей, не могли, повторюсь, быть случайными.”
http://www.patriotica.ru/books/kozh_slovo/sl_03.html