Сотник Никифор Авраменко
Влада міста Верхньодніпровськ Дніпропетровської області відмовилась від пам’ятника сотнику Армії УНР Никифору Авраменку.
Ініціатор встановлення монумента – благодійна ініціатива «Героїка», яка запропонувала виготовити пам’ятник коштом добродійників. Пропозиція вшанувати земляка не знайшла підтримки серед депутатів міської ради. Своє рішення чиновники обґрунтували тим, що у 2012 році в місті відбувається ремонт «Братських могил учасників громадянської та вітчизняної війни», відтак міська громада не може прийняти в дар погруддя сотника.
“Раніше ми вже звертались до міських та селищних рад різних областей України з пропозицією перейменувати вулицю Леніна або Дзержинського на вулицю видатного земляка: Олександра Греківа, Аркадія Валійського, Миколи Капустянського. Однак завжди представники місцевої влади відмовляли віддати шану українським полководцям, мовляв у бюджеті немає на це грошей. Тепер ми запропонували всі витрати взяти на себе, просимо лише не заважати нам. Результат – чиновники відкрито виступають проти вшанування українських козаків та старшин. Принаймні добре, що не приховують своєї відрази до української історії. Краще гірка правда, ніж солодка брехня”, – зазначає представник “Героїки” Олег Собченко.
Нагадаємо, що в серпні цього року аналогічне рішення ухвалила Хорольська міська рада Полтавської області, відмовившись від пам’ятника командувачу Дієвої армії УНР Василю Тютюннику.
Історична довідка
Авраменко Никифор Антонович (1893–1973) — сотник Армії УНР.
Народився у м. Верхньодніпровськ Катеринославської губернії. Закінчив Миколаївське інженерне училище (1916). Брав участь у Першій світовій війні, був нагороджений відзнакою Святого Георгія IV ступеня. Останнє звання у російській армії — прапорщик.
З листопада 1917 р. служив у військах Центральної Ради. З 09.02.1918 р. — комендант штабу Окремого Запорізького загону (згодом — бригади та дивізії). З 17.11.1918 р. — комендант штабу Лівобережного фронту під командуванням П. Болбочана. З 22.01.1919 р. — комендант штабу Запорізького корпусу (з 15.05.1919 р. — групи) Дієвої армії УНР. Учасник Першого Зимового походу, згодом — старшина штабу 1-ї Запорізької дивізії Армії УНР. У серпні 1920 р. у боях з червоними був поранений у праву руку.
На еміграції жив у Польщі. Автор «Споминів Запорожця» (Київ, 2007).
Джерело: Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007.
